Поезія про Кохання
або
Поезія Високих Почуттів
На цій сторінці зібрані поетичні твори про високі почуття. До кожного у свій час в житті вони приходили, приносячи чи то радість, чи то горе, чи то смуток, чи то надію, але завжди залишали свій відбиток десь у глибині душі. Поезія цих авторів була вчасно записана на аркуші паперу і передана до думки загалу. Отож, читайте і насолоджуйтесь вічною грою слів і почуттів...
Відібрана Поезія з Internetri'в
- Ти хочеш так [Дмитро Слижук]
- Я б дивився тобі в очі й дивився [Анджей Іленков]
- Слово (07.04.2002) [Максим Колиба]
- Ти (20.01.2003) [Максим Колиба]
- В очах - чи блиск, чи спалах здивування (22.05.2003) [Ірина Скуба]
- Ну і що, що я тебе не знала (22.05.2003) [Ірина Скуба]
- "Приємний смуток – тихо-безперечно..." (22.05.2003) [Ірина Скуба]
- Петля (26.05.2003) [Юрко Сущ]
- Забери мене в ніч. (08.06.2003) [Чайка Олена]
- Навчи мене кохати! (10.06.2003) [Вова Бережаний]
- Я знаю!!!... (10.06.2003) [Вова Бережаний]
- Кохаю! (10.06.2003) [Вова Бережаний]
- Ти все для мене! (10.06.2003) [Вова Бережаний]
- Я заплету... (29.06.2003) [Darayam]
- Любов залишся (30.06.2003) [НагНаг]
- "От уже в небесах тривога..." (05.07.2003)
- Мовчки (05.07.2003) [Анджей Іленков]
- "В криниці білого чекання немає хвиль..." (05.07.2003) [Анджей Іленков]
- Забудовані скам’янілими рештками (05.07.2003) [Анджей Іленков]
- Теплі, чутливі руки, сяючі очі (05.07.2003) [Анджей Іленков]
- Сходило сонце за зірками... (05.07.2003) [Анджей Іленков]
- Знову приходить літня ніч кохання (05.07.2003) [Анджей Іленков]
- Я хочу квіткою побути (05.07.2003) [Анджей Іленков]
- Львівський романс (09.07.2003) [Василь Терещук]
- З "Полювання на янголів" (18.07.2003) [хома чорний киянин]
- Це весною було… (21.07.2003) [Анджей Іленков]
- Букет (21.07.2003) [Анджей Іленков]
- "Не спиться, вже друга година..." (24.07.2003) [Анджей Іленков]
- Сон (31.07.2003) [Ольга-Oiya]
- Не хочу починать розмову (13.08.2003) [Климчук Андрій]
- Ну що знайшов я у тобі? (15.08.2003) [Климчук Андрій]
- Тільки очі (14.09.2003) [Анастасія Шиманська]
Ти хочеш так [Дмитро Слижук]
Ти хочеш так, щоб хтось тебе знайшов.
Провів, поцілувавши на прощання.
Аби чекав, прийнявши всю любов –
І аж тоді снігів печаль розтане.
Аж тоді...
Ти хочеш так, щоб хтось та зрозумів
Буття душі в палаючім багатті.
З тобою в вальсі радісно бринів.
Єдиною тебе зумів назвати.
Єдиною...
Ти хочеш так, щоб слів не пожалів
Ласкавих, щирих... Щастям заструмує!
Ти хочеш так, щоб хтось тебе зустрів.
Бо в самоті не можеш і сумуєш.
Бо в самоті...
Тобі здається, хтось тебе чека.
І буде з ним так радісно на серці.
Летиш у несподіванку дзвінка...
І десь у глибині лелієш дещо.
У таїні...
Я б дивився тобі в очі й дивився [Анджей Іленков]
Я б дивився тобі в очі й дивився
Тільки ти погляд свій відводиш
Я прошу, я молю – зупинися
І, нарешті, тебе знаходжу
Розквітають в саду квіти
Сонце будить в життя планети
Зорі збираються і формують Всесвіт
У очах твоїх бачу все це
Бачу вітру грайливого радість
Бачу сонця веселого іскри
Бачу вод незбагненну мінливість
І міцної землі вірність
Щось у погляді між нами міняється
Щось тепліє і ніби світиться
Мить – і має щось народитися
Те, що може наш світ змінити
Слово [Максим Колиба]
Слово звучить у вухах,
Немов мовчання у рухах,
А голос проноситься тихо,
Немов все добро тільки диха.
Слово звучить, ти послухай,
Ти слова торкнись, ти порухай
Залізний граніт і каміння,
Що пада, мов лист той осінній
Слово звучить через вітер,
Мов хтось дарував тобі квіти.
Червоні, і білі, і жовті
Що десь так родились у жовтні
Слово звучить у віках,
Мов проганяє твій страх,
Вселяючи світло і ласку,
Розказує вічную казку.
Слово і було і буде
Доки живі будуть люди.
А люди - це вівці є Божі
Вони ж бо на Нього і схожі.
07.04.2002
Ти [Максим Колиба]
Ти не можеш жити без безсонних ночей,
Ти не можеш сміятись без солоних очей.
Ти не можеш кохати без вульгарного слова,
Це все добре,але ти лиш слова полова.
Ти чекаєш на неї, а отримуєш вітер,
Ти прохаєш сонця, та не просиш ти світла.
Любиш ти лиш себе, та живеш ти для инших.
Хочеш ти працювати, та тебе тисне лінь ше.
Забери мене звідси у високе небо,
Забери мене звідси, мене тут не треба.
Забери і заплутай свою пам'ять в котушку,
Забери з свого слова моє плісняве вушко.
Забери мої очі, щоб побачити Всесвіт,
І віддай мені сонце, щоб приборкати весну.
Потім можеш летіти у совю ти країну.
Я, можливо, десь потім, за тобою прилину
20.01.2003
В очах - чи блиск, чи спалах здивування [Ірина Скуба]
В очах - чи блиск, чи спалах здивування,
Усміхнені вуста і переможно мить
Щасливить смуток. Силою кохання
Весни причетність на щоці бринить.
В його руках – її безмежна туга,
В її руках – його надіснування,
Обличчя у відвертості – проміння смуга
В невідворотності солодкого бажання.
22.05.2003
Ну і що, що я тебе не знала [Ірина Скуба]
Ну і що, що я тебе не знала,
Скільки їх – твоїх чужих облич?
Притулюсь до того, що впізнала,
І злякаюсь нових протиріч.
Ти – холодний, а мене замало,
Щоб здійняти щирості багаття,
Я – гаряча, це тебе злякало,
Ти сказав, що я – твоє прокляття.
Я купила ніжність у ворожки,
Ти в мій неправдивий жар пірнав,
Я вдавала, що люблю воложки,
Ти мене чарівною назвав.
Ну і що, що я тебе не знала.
Мрії мить мене пробачить вчас,
Я хотіла, але не спіймала
Вогник твій поки іще не згас.
22.05.2003
[Ірина Скуба]
Приємний смуток – тихо-безперечно
Тебе чекать, – і білий час зими
Озветься так весняно-недоречно
Життєво-жовтими сніжинками в пітьмі.
Терпкий цілунок – прохолода сніжна
Безпечно-вільного намерзлого вікна,
Моя рука, оголена і ніжна,
ЇЇ торкнеться...розмалює в снах...
22.05.2003
Петля [Юрко Сущ]
Я хочу спати, спати і забути,
Забути всіх, тебе і нас,
Забути все, що було й має бути
І всі машини з позначкою ЗАЗ.
Забути ліжко, де ми тішились тілами
І твої очі й твій красивий фас,
І твої губи повні та рум’яні,
І твої ноги... Хоч би один раз.
Хоч раз забути все на півхвилини
Й не згадувати ніц увесь цей час,
Десь закопатись в ямі біля тину
В селі, далеко від усіх і нас.
Навіщо згадувать мені це все
Тебе, ці очі, посмішку твою?
Воно вже більш до мене не прийде...
Давно пора затягувать петлю.
Я хочу спати, спати і забути,
Забути всіх, тебе, і нас, і вас, і всіх,
Забути все, що було й має бути
Й полинути туди, де всі німі...
26.05.2003
Забери мене в ніч. [Чайка Олена]
Забери мене в ніч,
у вогонь золотих зорепадів...
Де немає розлуки і ,навіть,
ніколи не буде жалю...
Подаруй мені Світ...
Діаманти холодних туманів,
І очей твоїх синь,
у яких я навік потону...
08.06.2003
Навчи мене кохати! [Вова Бережаний]
тільки ти навчила мене по справжньому кохати
показала де лежить ото справжнє почуття
ти душею своє найніжнішою розтопила душу мою
тепер я пишу вірші для тебе кохання моє
я пам’ятаю ту святу хвилину
коли так щиро вперше обняла мене
і ніжно в щоку цілувала
земля мені спід ніг тоді пішла
душа твоя для мене тоді сонцем стала
руки – найніжнішим сонячним промінням
подих – ковтком повітря, на все життя
а обійми – найсвятіший дотиком в житті
тоді я знав навіщо і для кого я повинен жити
кого повинен я кохати
і поки буду я живий я буду про тебе пам’ятати
я дякую тобі, я так тебе кохаю.
10.06.2003
Я знаю!!!... [Вова Бережаний]
я зараз так люблю, того кого нема,
я люблю того, кого не знаю,
я хочу того, чого не маю,
я мрію про те, чого немає
я знаю!!!...
я люблю її, свою єдину, свою дружину
я вже тепер люблю її, я вже тепер її плекаю
моє ти серце де ти зараз, я так тебе кохаю
прости мене, що я тебе так довго вже шукаю
я відчуваю твою втому без мене,
а може я тебе у же знайшов, і цього я не знаю
а може це я тобі пишу, і цього ти не знаєш
я тут, я поруч, я кохаю
мене нема без тебе, я вмираю
відчуй мене, відчуй мої бажання
прийди моє кохання
я хочу так відчути цю крупинку твого щастя
я хочу щоб з ранку сонце нас будило разом...
...я за багато хочу, не треба мені нічого
дозволь лиш тільки кохати тебе.
10.06.2003
Кохаю! [Вова Бережаний]
я так тебе люблю, кохана,
без тебе й дня прожити не можу,
мені ти так потрібна, я без не живу.
вернись Любов я тебе благаю.
так тяжко мені без тебе жити
так важко біль душі втамувати
так важко вірші твої читати
так важко тебе кохати.
тепер і я уже не знаю,
чи то любов, чи то кохання
чи то прокляття, чи то плата
за страх сказати одно слово “кохаю”
проходить час і все плачу
сльози заливають мою душу
думки заснути не дають
ні я таки скажу “кохаю”.
10.06.2003
Ти все для мене! [Вова Бережаний]
ти серце, сонце ти душа моя
ти так мені потрібна, бодай хоч на хвилинку
прийди до мене просто так, скажи кохаю
і я найщасливіший хлопець на землі
і я тебе так ніжно і тепло обнімаю
вдихаю свіжий аромат твого волосся
рукою тепло по спині я проведу
і в губи ніжно поцілую, на вушко тихо прошепчу – кохаю.
10.06.2003
Я заплету... [Darayam]
Я заплету в твої пасми волосся
Трави пахучі і ніжні колосся
Я подарую вустам твоїм простір
Очі закрий міцніше просто
Хмари пухнасті над намилітають
Вітер дерева навколо хитає
Я покажу очам твоїм небо
Зздається тепер вже нічого не треба.
І тільки прохолоди шурхіт
Нас розбудить серед ночі.
Руки ти протягуєш мені,
В обійми візьму тебе свої –
Щасливі ті дні.
Будемо купатись зранку в росі
Сонцю радіти, співати пісні.
Буде у нас з тобою така неділя
Разом підемо у поле осіннє
Ляжемо й руки розкинемо
На краю всесвіту
Ой прийди до мене
Ти ж моя сестро.
Я покажу очам твоїм небо
Здається тепер вже
Нічого не треба.
29.06.2003
Любов залишся [НагНаг]
Любов моя скажи мені
Сльозам емоцій збережи
Любов і все що є тобі
Лише скажи, лише скажи
Чи буду жити я, чи ні.
Дай приголублю мила, Вам
Моє життя, мої слова
За мить любові, небесам
Моя душа, душа моя
І лише ти, і лише ти
Скажи мені
Чи буду жити я, чи ні.
Як довго я тебе чекав
Хвилини скоро вже летять
Коли життя іде, і край
Слова прощай не промовляй.
І знову, все ж ти зрозумій
Що щось у нашому житті
Колись почнеться
Колись і ні.
Як важко бути в вечори
Без тебе знов на самоті
Коли в очах моїх сльоза
І сумно знову на душі.
Свободу ти не втратиш знов
Кайданам ні! Кричить любов.
Слова прощай не промовляй
І знову, все ж ти зрозумій
Що щось у нашому житті
Колись почнеться,
Колись і ні.
Молюся Богу, і тобі
Любов залишся
І не йди
30.06.2003
От уже в небесах тривога
Двоє поглядом зупинили ДІЙСНІСТЬ
І злітаються ангели до порога
За яким починається ВІЧНІСТЬ
05.07.2003
Мовчки [Анджей Іленков]
Вечір теплий лютневий, тихо…
Я стою і дивлюся м о в ч к и
Як зима облітає снігом
У міцнющих обіймах ночі.
М о в ч к и тиша виходить з провулків,
Огортає поснулі терени.
Згори сон опускається м о в ч к и
Поміж снігом та на дерева.
М о в ч к и їде трамвай останній.
На зупинці „Зимовий вечір”
Входить м о в ч к и Весна у двері
Сніг зі сном укривають їй плечі.
05.07.2003
[Анджей Іленков]
В криниці білого чекання немає хвиль
Лиш тиша вічного мовчання
Крапля за краплею порушує
Одноманітність монотонністю втручання
Розводячи круги причин
05.07.2003
Забудовані скам’янілими рештками [Анджей Іленков]
Забудовані скам’янілими рештками
Зелені поля сподівань
Безсоромно полонені сітками умовностей
Дикі коні природніх бажань
Заплюгавлені мертвими сірими масками
Щирі вирази наших облич
Спутана нещирими механічними ласками
Ніжних рук божественна велич
Сковані із заліза безглуздих законів
Нерозривні пута наших оков
І розквітлі під серця променями
Наші Віра, Надія, Любов.
05.07.2003
Теплі, чутливі руки, сяючі очі [Анджей Іленков]
Теплі, чутливі руки, сяючі очі
Темне, строге ночі вбрання…
На небі збираються глядачі.
Відкрито клавіатуру кохання…
Розкрита партитура закладена чеканням,
Капельмейстер запалює свічки душі.
Піднесена хвилина мовчання –
Час для ангелів читати вірші.
Затамований в майбутнє подих…
В німому напруженні піднято емоцій руки
Стихла увертюра непотрібних звуків
Беруться перші акорди … на дотик
05.07.2003
Сходило сонце за зірками... [Анджей Іленков]
Пересипаючи вогнями траву і листя, і квітки
І працьовиті павучки закінчували прикрашати
Тенета перлами безмірної краси
Для сонця браму із натягнутих у небо струн
Годину соловейко будував
Зі всіх його найдовше слухав старий сич
І на завершення потужне «У-ух» йому подарував
Нічні тумани озеро ласкали
Ховаючи пухнастими клубами русалок сміх
і ніжні голоси коханих,
що в снах із нами розмовляли
Останні сни, завершуючи свої справи,
Райдужні крильця розкривали,
Лаштуючись на небо утекти,
Лишаючи подекуди над нами
Ледве помітні шалі непевних спогадів…
...і відчуття краси
05.07.2003
Знову приходить літня ніч кохання [Анджей Іленков]
Знову приходить літня ніч кохання,
Коли невтомний шпак передає
чарівну паличку художнього втручання маестро Солов’ю
Для керування на репетиції Життя.
А поки що мовчання
самотніх вулиць віддзеркалює різноголосий хор зірок,
І тільки хвильки одурілого нявчання порушують це плесо тиші і краси
Чийсь тихий спів, … і сонне бурмотання,
Сплелися в увертюру сну…
…навшпиньки вітер ходить серед тої краси,
Виводячи під руку квіткових запахів чималий гурт
…вони живуть тут від весни
Десь вдалині своє життя ведуть предивні звуки,
Їм мало простору і з другого кінця землі вони протягують руки луни
Дерева слухають вірші зірок і тихий шепіт гілочок
містить численні спроби трактування
для того, щоби донести зрання
це
тим, хто буде слухати
триває літня ніч кохання….
05.07.2003
Я хочу квіткою побути [Анджей Іленков]
Я хочу квіткою побути
В саду, що в ньому птахів чути,
Де розстеляє ніжний вітерець
Хвилясті різнотравні обруси,
Де кожен теплий манівець
веде в країну сонця та краси.
Озер у нім блакитні очі
Під віями тремтливої верби
Збирають хмар знимки з небесної ріки
І розкладають на дрібочки,
Кидаючи на зелень моріжка
Блакитні хвилі у блискучих обідках.
Він перев’язаний стрічками потічків
Джерел різноголосий дзюркіт в нім
Вплітається у м’ятні кущі
Там бджілок працьовитих дзвін
Там зранку весело, в обід завзято,
І кожний вечір – відпочинку свято
...
Прекрасним хочу бути і квітучим
Щохвилі радісним і ледь пахучим
Я хочу квіткою побути,
Долоні хочу я відчути…
Найкращого із садівників
Творця Творців,
того, що Сад садив.
05.07.2003
Львівський романс [Василь Терещук]
Нашлю на тебе вітру і дощу,
Навчу їх промовляти попід вікнами,
Що в цьому місті є сумний міщух
Одній тобі присвячений і відданий.
Забувши про розважливість і страх
У місті з посполитими примарами,
З твоїм ім”ям щоранку на устах
На площі Ринок він торгує хмарами.
І хоч у нього крам той не беруть,
Ще й кидаються сміхом або кпинами.
Він їх шкодує:
„В них нелегкий путь.
Вони не люблять –
Значить є невинними”.
А вечорами з чаркою удвох
Він розмовляє зі своєю мрією.
І вірить він: в ту мить кохав і Бог,
Коли вночі схилявся над Марією.
09.07.2003
З "Полювання на янголів" [хома чорний киянин]
сяйнуло небесне світило
в далекім небеснім краю
піски, наче хвилі ходили
і душі співали в раю
життя про далекі обмани
де серце кипить на ножі
а я потопав у барханах
руками хапав міражі
та янголи наче стоноги
кусали мене за п"яту
не міг я позбути тривоги
не міг я забути про ту
що нині далеко на хмарі
заплетена в хор голосів
а тут херувимів потворних
в пісках мене натовп обсів
і став я знічев"я молитись
і кликати в небо до хмар
але не було вже їх видно в
стовковиську чорних почвар
і щоби душі не позбутись
вчинив я нечуваний гріх:
на гребені міддю окутий
я ідол зміїний воздвиг
2
горіли рубінові очі
палала на сонці луска
і тілом гнучким і порочним
мій ідол манив і лякав
ховався я в тіні зміїній
і бачив напевне зблизька
як піниться, крапає, плине
по іклах отрута гірка
і голосом вітру співала
про щастя в обіймах своїх -
і янгольська стала навала
і вереск у хмарах затих
її між палкими устами
я бачив, з"явився і зник
дзвінкий і холодний, мов камінь,
роздвоєний злобно язик
і колом змію обступили
студені мої вороги
і мідні уста розчепились
і витяли їх до ноги
3
мені постувати безплідно
переступ я не замолю:
небажаний став і нерідний
небесному королю
забрів я сюди випадково
у місто на краї землі
де зняли нестерпні окови
з мене твої ручки малі
імення твого я не знаю
красуне руда несвята
ти спрагу мені вгамувала
і влила отруту в уста
сяйнуло небесно світило
в далекім небеснім краю
дозволь обійму твоє тіло,
неначебто мідну змію
18.07.2003
Це весною було… [Анджей Іленков]
Це весною було…
Всі струмки відзвеніли,
Відсвистіли шпаки, відспівали коти,
І у місті, на площі старій, на помості Любові
Група сірих акторів грала п’єсу, що зветься „Життя”.
А неподалік, просто у них за спиною
Мовчки ставили сторч у бруківку хрести Забуття
Я стояв і дивився, спочатку було цікаво…
Далі сумно, а потім взяло за живе,
Мене зло узяло, обійшов я поміст і за лаштунками знову побачив
Групу сірих людей, що жили ту ж Виставу на ймення „життя”
Я понуро зітхнув, свій Байдужості хрест на плечі я поправив,
І покинув виставу щоб іти в Забуття
Тільки крок я зробив, наче грім мене раптом ударив:
Босоноге дівча підійшло із лозою в руці.
Жартома поміж очей мене вперезало.
„Я люблю тебе, дядьку, від нині ти будеш Король.”
Ані думки не було в мене, ні жалю, ні шалу
Тільки спокій в душі, тільки світло в очах.
Наче щось розлетілось, наче ноша з плечей в мене спала
І пішов я веселий, все далі в Життя…
21.07.2003
Букет [Анджей Іленков]
Букет прив’ялий на столі
Руками пестиш квіти що згасають,
В очах легенький сум…
Напевне, згадуєш ті дні
Коли з’явився він отут
І усмішка уста твої торкає.
Ти пестиш квіти пальцями,
Їх ніжність і красу
В думках ти повертаєш
В очах задума... і не відчуваєш
Моїх цілунків що несуть думки
І руки твої з ніжністю вкривають.
Та щось, здається, ти відчула
Твій погляд стрімко знаходить мій
І по тому як ти зашарілась
Я розумію, що не зумів
Згасить вогонь, що у очах моїх
Так необачно з серця промовляє.
Ти не сумуй, не треба шкодувати
Кожен момент життя
Приносить свої квіти,
Їх тільки треба помічати
Була краса, пішла, і буде ще -
Весняні квіти будуть кращі! -
...Давай їх разом зустрічати...
21.07.2003
[Анджей Іленков]
Не спиться, вже друга година
Ще дві години - встануть солов’ї
Розспівувати безконечні ноти
Хвалебних од до сонця
І шкода пропустити теє диво
Віддавшись сну.
Треба іти…
Не спиться, пишеться...
Парує у горнятку недопитий чай.
Змучився місяць зазирати у вікно
Сховався десь за комин і балакає з котом
І дикі ноти їхніх теревенів
Підкреслюють гармонію небесних струн,
Протягнутих від зір до наших вікон
Треба іти…
Коли ж іще побачиш теє диво -
Народження нового дня
В пеленах сонячного світла,
В руках у повитухи доброї
І зовсім не страшної – Чорної пітьми.
24.07.2003
Сон [Ольга-Oiya]
Самотній привид уночі
Когось шукає, вкрав ключі
Від мого раю
І зникає з очей моїх.
Холодний сміх
Крізь сорні стіни проникає
Блакитним променем блукає
Зникає й знову виникає
Скануючи мої думки...
Швидкі, шалені їх стрибки
Мене втомили, зникли сили.
А сон не йде,
Забув мабуть дорогу,
Згубив шляхи,пройшов якими ти
Крізь темряву й тревогу.
Чекаю я на нього...
Прийди....
31.07.2003
Не хочу починать розмову [Климчук Андрій]
Не хочу починать розмову,
Бо ти проходиш знову й знову,
Не помічаючи мене.
Та все-таки тобі усе скажу,
Не кривлячи душею розкажу,
Що я тебе кохав,
Про тебе мріяв, кликав і тебе чекав,
Дививсь на тебе і з того радий був,
Твої слова я тільки чув
І все робив лише для тебе.
Мені тоді здавалось, що час стоть,
Але то була лиш мить.
І думалось тоді
Здавалося чи, може, мріялось мені
"Невже мене кохає?"
Та впала із очей омана
Натомість у душі відкрилась рана.
Та, мабуть, то була не рана,
У серці так боліла ЗРАДА.
13.08.2003
Ну що знайшов я у тобі? [Климчук Андрій]
Ну що знайшов я у тобі?
Чим причарувала ти мене тоді?
А ти ж така звичайна, як усі
Здавалося колись мені.
Пройшли роки...
І от я зрозумів,
Що ще тоді я тебе полюбив,
За душу незвичну покохав.
Та марно надіявся і ждав,
Що ти прийдеш.
Не пийшла...
15.08.2003
Тільки очі [Анастасія Шиманська]
Знай: це не темрява з вітром летить.
Це волосся. Циганськії очі.
Перший рух, перший крок, перша мить –
Все під наглядом пильної ночі.
І отак – кожен раз. Все – для всіх.
І порожнім зостанеться серце.
Інший рух, інший крок, інша мить –
Все життя мов чуже пронесеться.
Сивина доторкнеться, злякає.
Стане срібною темінь нічна.
Тільки очі вогонь не втрачають,
Бо щовечора плаче вона.
Всі думки повернутися – марні,
Бо дороги назад в нас нема.
Тільки очі: ще чорні та гарні...
Та лякає її сивина.
Вчора сонце як завжди сідало,
Розливаючи кров по морях.
Пристрасть в серці із серцем вмирала,
Правда з легкістю в темних очах.
14.09.2003
