Поезія про Кохання
або
Поезія Високих Почуттів
На цій сторінці зібрані поетичні твори про високі почуття. До кожного у свій час в житті вони приходили, приносячи чи то радість, чи то горе, чи то смуток, чи то надію, але завжди залишали свій відбиток десь у глибині душі. Поезія цих авторів була вчасно записана на аркуші паперу і передана до думки загалу. Отож, читайте і насолоджуйтесь вічною грою слів і почуттів...
Поезія почуттів Юлії Ястремської
- "Хмаринкою пливу по небу..."
- "Холодно... Синіють руки..."
- "..."
- "Поряд з небом, хоч воно захмарене..."
- "Роща самоти..."
- "Кохання... де воно?!Його немає!..."
- "Ти-повітря... Таке невловиме..."
- "Воювати хочу..."
- Сніг (08.06.2003)
- Я боюсь... (15.06.2003)
- Воювати хочу (21.07.2003)
- Роща самоти (21.07.2003)
- Крапелька (21.07.2003)
- Різні (25.07.2003)
- Люблю (26.07.2003)
- "Я маленьке капризне дівчисько..." (03.08.2003)
- Маленька королева (06.08.2003)
Хмаринкою пливу по небу
Посеред блискавок, серед ночей,
Стараюсь розгадати життя ребус,
Шукаю так закоханих очей...
Невже я хочу так багато мати?!
Всього лише, щоб моя скрипка затихла
І спокоєм бурю здолати,
Щоб Королева Ніч мене накрила...
І попливу хмаринкою я далі,
Та буду не одна я в темноті,
Закину я незгоди всі подалі,
Забуду все в любові зібутті.
Холодно... Синіють руки,
Червоніє ніс,
Душа шаленіє від муки,
Палає думок ліс...
І холодно, і спекотно,
Бо я тебе хочу знайти,
І дуже-дуже самотньо,
Бо не приходиш ти...
Я знаю, ти принц із мрії,
Тебе наяву небуває...
Мов вітер льодяний віє
Самотність... Прийди... Я чекаю...
[Ястремська Юля] Львів
Поряд з небом, хоч воно захмарене,
Поряд з сонцем, хоч воно пече,
Я іду в життя своє зпечалене,
А воно дуже швидко тече...
Поряд з вітром, бурями й туманами
І з дощем я поряд всюди йду...
І не треба мучити доганами
За божевільну долю мою.
І з трояндою, що на морозі виросла,
Покриваюся інеєм знов...
І опадуть пелюстки з перлинами...
Вже ніколи не прийде любов.
Роща самоти.
Сумно, бо я без тебе,
З захмареного неба лиє дощ,
Незнаю, чого ще треба
Для забуття сумних цих рощ.
Вони лише в моїй душі,
Для мене рощі ці пустинні-
Це людне місто самоти,
Хоча воно в журбі невинне.
Без тебе я самотня завжди,
Ти-промінь сонця серед рощ,
Ти- мрія. Але знаю-завжди
Без тебе лити буде дощ.
Кохання... де воно?!Його немає!
Це тільки мрія, що її шукаєм,
Шукаєм, загубивши голову,
А потім мерзнемо від холоду
Розбитих мрій... Шукаєм щастя ми,
Забувши, що за ним завжди нещастя йде...
Ти-повітря... Таке невловиме
Хоч поряд всюди є
І знайти я не можу причини,
Щоб зловити тепло твоє.
Ти- сонце... Та надто далеко...
Зимове сонце пустель...
Ти просто надто далеко,
Щоб зігріти мою печаль...
Ти- ніжність... Без тебе лиш плачу.
Ти поряд... Та я всеж одна
І цього змінити не хочу,
Тож винна у всьому сама.
Воювати хочу
Сама з собою,
Забувати хочу
Чужі гріхи
В обіймах танути
Хочу з тобою
І забувати
Життя помилки.
І в поцілунку
Забути сонце,
Поряд з тобою
Забути все...
Тільки з зірками,
Що за віконцем
Хочу кохати
Тільки тебе.
Сніг
Сніг падає на голову,
яка повірила в весну
І тремтячи від холоду
Вірю, що знайду...
Знайду... Хіба у мріях:
Там завжди будеш ти,
Сніжинки на моїх віях
Розтануть від теплоти...
А потім враз згадаю,
Що це всього лиш сон:
Ні, я не заридаю,
Захочу в снів полон.
08.06.2003
Я боюсь...
Я боюсь зайти тебе
І боюсь бути сама,
Боюсь втратити себе
І лишитись знов одна.
Без тебе світ-пустий лиш звук,
А де ти сам я всеж не знаю,
Я чую тільки серця стук
Такого одиникиго... і завмираю.
Хіба ж ти є?!Хіба ж це все реальність?!!
Та знов ввісні я бачила тебе...
І знов забула я про світу марність,
І знов забула я про неба хмарність,
Бо твої очі ніби сонце золоте...
Так, справді, ніби сонце:так далеко
Горить, палає, та не чуть тепла...
І треба бути пташкою,літать високо,
Та я не пташка, і тому одна.
15.06.2003
Воювати хочу
Воювати хочу
Сама з собою,
Забувати хочу
Чужі гріхи
В обіймах танути
Хочу з тобою
І забувати
Життя помилки.
І в поцілунку
Забути сонце,
Поряд з тобою
Забути все...
Тільки з зірками,
Що за віконцем
Хочу кохати
Тільки тебе.
21.07.2003
Роща самоти
Сумно, бо я без тебе,
З захмареного неба лиє дощ,
Незнаю, чого ще треба
Для забуття сумних цих рощ.
Вони лише в моїй душі,
Для мене рощі ці пустинні-
Це людне місто самоти,
Хоча воно в журбі невинне.
Без тебе я самотня завжди,
Ти-промінь сонця серед рощ,
Ти- мрія. Але знаю-завжди
Без тебе лити буде дощ.
21.07.2003
Крапелька
Маленька крапелька дощу:
Лечу, лечу несамовито
І божевільно так лечу
В життя пащеку вітром биту.
Грозою буйною метнусь
До тебе... А тобі байдуже...
Я заспокоюсь, засміюсь
І не заплачу!!! Отак друже!
Тобі байдуже, а мені...
А в мене серце вже розбито...
Маленька крапелька в дощі
Лечу, лечу несамовито...
21.07.2003
Різні
Маленьким дзвоником, ніби конвалія,
Скажу тобі: “Па-па, па-па”,
Небудеш більше бачити спечалене
Моє лице, а я буду одна...
І знову буду серед ночі
Дивитися на зорі,
Та буду бачити лиш очі
Твої в життєвім морі...
Небути разом нам і край!
Ми просто надто різні...,
А може, надто схожі, не питай,
Не знаю... Та стежки в нас точно різні...
25.07.2003
Люблю
Я люблю цей світ,
Бо в ньому ти десь є,
І птахів політ
В твоїх очах, життя моє...
Я люблю світанок,
Бо тоді прокидаєшся ти....
Хоча й немає ланок,
Щоб з”єднати наші світи...
Торнадо пальмових листків
В душі, в думках, в очах, ввісні...
Кохання цього пелюстків
Нам не знайти вже більше,ні...
26.07.2003
Я маленьке капризне дівчисько,
Та моя єдина примха – це ти...
В голові в мене тільки вітрисько,
Але я досягну мети!
Що гарненька і мила вертихвістка
Я про себе чула не раз;
Так чому ж лиш до тебе містка
Я шукаю кожен раз?
Вітрогонка, симпатична кішка –
Ти вгадав, це знову я...
Та з тобою я буду мишка,
А ти зіграєш кота...
03.08.2003
Маленька королева
Сьогодні я хороша і ласкава
І усміхаюсь гарно й мило так,
І ходжу так спокійно, наче пава,
Й не думаю: “Щоб трафив тебе шляк!”
А завтра можу бути Зевсом грізним
І блискавки метатиму страшні:
Дивись, щоби не влучило і в тебе злісно,
Бо не поможе гумор вже тоді...
А вчора я була, здається, млява,
І було так далеко все живе:
Шукала щось, блукала і чекала
Чогось... І думала, що все мине...
Маленька королева – щось такого:
Я є така, й не зробиш тут нічого...
Та добра й лагідна цариця-
Страшна, ду-у-уже страшна, як розізлиться...
06.08.2003
