Поезія про Кохання
або
Поезія Високих Почуттів
На цій сторінці зібрані поетичні твори про високі почуття. До кожного у свій час в житті вони приходили, приносячи чи то радість, чи то горе, чи то смуток, чи то надію, але завжди залишали свій відбиток десь у глибині душі. Поезія цих авторів була вчасно записана на аркуші паперу і передана до думки загалу. Отож, читайте і насолоджуйтесь вічною грою слів і почуттів...
Мелодія Душі Наталі Кутнів
- Дружба
- "Since you've gone I've been lost without a trace..."
- "..."
- Душа
- "Зів'яли квіти, погасло сонце..."
- "З кожним днем я все більше страждаю..."
- "Ти не такий вже й ідеальний..." (24.05.2003)
- Розлука (06.07.2003)
- Голос твій (07.07.2003)
- Скрипка (10.09.2003)
- Ти пішов (27.10.2003)
- "Не вірю я , що ти прийдеш..." (02.11.2003)
- Літак (02.11.2003)
- Прощання (03.01.2004)
Дружба
Дружба-вічна, як душа,
Вона ніколи не вмирає.
Дружба, наче сизий птах
Всюди між людьми літає.
Вона безцінна і свята,
Заради неї люди гинуть.
Вона проходить крізь літа,
Допомагає щохвилини.
Та не для всіх вона цвіте
І не для всіх вона існує,
Не має дружби у людей,
Які її щораз руйнують.
Вона не любить болю й зради,
Брехні й зневаги між людьми.
За це вона усіх карає,
Зникаючи з життя завжди.
Вона жива, вона між нами,
Її потрібно заслужити.
Як другом ти людині станеш,
Буде вона тобі служити!
10.2002
Since you've gone I've been lost without a trace,
I dream at night I can only see your face.
Since you've gone I've kept crying because of you!
Baby, please, come back! I want to be with you!
There are so many things to remember in my memory,
Unfortunately all has passed what used to be.
You know, I was so happy being next to you,
Despite you've gone, I will be loving you!!!
11.2002
[Наталя Кутнів] Львів © Наталя Кутнів. Всі права застережені.
Душа
Моя душа самотня,
Коли тебе не має,
Вона стікає кров'ю,
Від ран важких конає…
Її не врятувати
Від тихого страждання,
Вона все помирає
Без щирого кохання…
Вона не відчуває,
Вона уже не мріє,
В ній щастя вже не має,
Померли всі надії…
Така вже її доля -
Вмирати молодою,
Всі спогади про тебе
Вести вслід за собою…
01.2002
Зів'яли квіти, погасло сонце,
Настала ніч, настала тьма…
О, Боже, Боже мій, та що ж це?!
Було життя, тепер-нема!
Все вимерло, людей немає,
А ніч триває, ніч триває!
Жорстока ніч, смертельна ніч!
Це наше людство Бог карає!
Було життя, тепер-немає!!!
02.2001
З кожним днем я все більше страждаю,
Моє серце не може вже жити,
Всі мої мрії вмирають,
Я не можу й не буду любити!
Бо кохання нема і не було,
Воно вмерло, як квітка в саду,
І погасли всі юні надії,
Я кохання вже не знайду…
09.2000
Ти не такий вже й ідеальний,
Недоліки у тебе є,
Думки у тебе ненормальні,
Ти світ сприймаєш, яким він є!
Для тебе головне - розвага,
Нема у серці почуттів,
А до дівчат - лише зневага,
Живеш, як хочеш і хотів!
Хороші риси джентельмена
Не є властивими тобі,
Ти впевнений, шо ті манери
Не знадобляться у житті.
Безцеремонно і вульгарно
Ти дивишся на всіх дівчат,
Мені здається, що зарано
Тобі поводитись ось так.
Та я надіюсь, що зовсім скоро
Хоч трішки зрозумієш світ,
Життя твоє буде суворим,
Якщо не вимолиш свій гріх.
24.05.2003
Розлука
Розлука - гірке та ненависне слово,
Гостре, наче камінь, пекуче, як сльоза.
Ця межа колюча постала між нами знову,
Все, що було, ми не повернем назад.
Час - нездоланний, зараз він - мій ворог,
Б'є нещадно в серце різко кожну мить,
Годинник своєю стрілкою робить черговий порух,
Від цього серце моє нестерпніше болить.
Я рахую дні, години та секунди
До нашої зустрічі, до потиску руки.
Так, я більш, ніж вневнена, ця справа є марудна,
Мені так трішки легше, ні, важче навпаки!
Мені важко жити в незнанні й печалі,
Не відаючи тебе, твоїх почуттів.
Ти знаєш, любий друже, не можу я так далі.
Розлука лікує рани, ти матимеш, що хотів!
06.07.2003
Голос твій
Сьогодні я почула голос твій,
На мить засяло сонце на обличчі,
Зникла туга, зник у серці біль
Тепло відчула в тілі я ще глибше.
Я не сама, зі мною голос твій,
Який тривожить всю мою натуру,
В думках гуля шалений буревій,
Як тільки згадую твою статуру.
Для мене голос, як бальзам на душу -
Такий цілющий, солодкавий та п'янкий,
Та поки що змиритися я мушу,
На жаль належить він ще їй.
07.07.2003
Скрипка
Пливе у морі шхуна
Зі скрипалем на ній,
Бренькочуть сумно струни
На скрипці тій старій.
Вона все грає гірко
Про скуку та печаль,
На небі плачуть зірки,
Проймає серце жаль.
Ой, скрипочко, кохана,
Чому ж ти плачеш знов?
У серці мому рана,
Бо все ж була любов.
Ворушиш ти минуле,
Усе, що вже пройшло.
Кохання в мене було,
Забулось вже воно.
Заграй мені про радість,
Забудь про біль та горе.
Не згадуй про лукавість,
Перед тобою - море!
Воно сміється мило,
Запрошує пірнути,
Заграй мені щасливо,
Я хочу все забути!
А скрипка лиш замовкла...
На мить спинився час,
Лиш чутно було хвилі-
Їх плескіт раз у раз...
10.09.2003
Ти пішов
Пішов ти тупо, не прощавшись,
Пішов навік з мого життя,
Та все одно я буду завжди
Пам'ятать твоє ім'я.
Більш ніколи не дозволю
Я торкнутися себе,
Я не буду більш з тобою -
Таке життя у нас людей.
Ти поступив зі мною підло,
Як привид зник у далині,
Не відстояв себе ти гідно,
Не поважаю тебе, ні!
Я не любила, не кохала
І другом ти мені не був,
Я була впевнена, я знала,
Що все-таки ти щось відчув...
Відчув ти потяг, більш нічого,
Я не позволила тобі,
Тому, не кажучи ні слова
Ти зник як привид у далині...
27.10.2003
Не вірю я , що ти прийдеш,
Не вірю я, що ти існуєш.
Ти іншій щастя принесеш,
Мої слова ти не почуєш.
Навік зостанусь я сама
Серед глухої самоти...
Любов - скупа, скупа вона,
Не зможу я її знайти.
Чому для інших вона двічі,
А ще для інших, наче скарб -
Дорогоцінна, недосяжна,
У кольорі святкових барв?
У мене не було кохання,
Боялося воно прийти.
„О,Боже, я молю востаннє:
Допоможи його знайти!”
02.11.2003
Літак
Вже скоро дев’ятнадцять стукне,
Життя летить, як той літак,
Який не спиниться ніколи,
Не запала, як той маяк.
Літак летить все рівномірно,
Не зверне вправо, не впаде вниз,
А все шумить ось так безмірно,
Як вранішній легенький бриз.
Він все летить крізь темні хмари,
І лиш побачить сонця світ,
Як блискавка щосили вдарить,
Посипеться із хмарок лід.
І так - безмірно, нескінченно
Літак летить в далечині,
А я питаю своє серце:
„ Чи жити в світі цьому?”, „Ні!”
02.11.2003
Прощання
Мені важко це робити,
Душу розриває на куски,
Серце забороняє говорити,
Це слово переповнює мізки.
Одержима була я тобою,
Не існувало нічого, лиш ти.
Не було це ніколи любов'ю,
Я хочу від цього втекти!
Сьогодні настав судний час,
Навіки з тобою прощаюсь,
Нічого ж не було у нас,
Я з твого життя забираюсь!
Прощай, це кінець, це усе!
Викреслюю тебе із життя!
Хай спогади вітер несе
У тихе й глухе забуття...
03.01.2004
