Поезія про Кохання
або
Поезія Високих Почуттів
На цій сторінці зібрані поетичні твори про високі почуття. До кожного у свій час в житті вони приходили, приносячи чи то радість, чи то горе, чи то смуток, чи то надію, але завжди залишали свій відбиток десь у глибині душі. Поезія цих авторів була вчасно записана на аркуші паперу і передана до думки загалу. Отож, читайте і насолоджуйтесь вічною грою слів і почуттів...
Олена Багрянцева, 2003
- "..."
- "Не посмій розламати мій храм..." (03.01.2003)
- Чи хтось скаже мені: чому? (03.01.2003)
- Подарунок (07.01.2003)
- "Він не знав про мої почуття..." (09.01.2003)
- "Це квіти, що розкрилися зимою..." (12.01.2003)
- Під шурхіт обламаних крил (13.01.2003)
- "Ти навіть не відчув мою присутність..." (15.01.2003)
- Зізнання (18.01.2003)
- Я боюся тебе загубити (20.01.2003)
- Дивне сонце (25.01.2003)
- Ніч без тебе (27.01.2003)
- Сумна кансона (29.01.2003)
- Мій хард-рок (29.01.2003)
- "Ти розпиши своє перо на тлі любові..." (01.02.2003)
- Не мовчи в мить прощання (02.02.2003)
- Я покличу тебе навесні (04.02.2003)
- "В зимовий час ти проліски приніс..." (06.02.2003)
- Дійство плоті (Оксюморон) (07.02.2003)
- Гра в любов (10.02.2003)
- Хто був до тебе? (13.02.2003)
- Доросла гра (14.02.2003)
- Ми грали ролі (15.02.2003)
- "У світі кривих дзеркал..." (16.02.2003)
- В останній раз (16.02.2003)
- Земля і Небо (19.02.2003)
- Квітка для поета (19.02.2003)
- Такий кумедний був початок... (19.02.2003)
- "Зім'ятий день сумні кансони награє..." (24.02.2003)
- "Ти сміявся, гаптуючи квіти..." (02.03.2003)
- Моє життя (02.03.2003)
- Хто ми?!.. (07.03.2003)
- "На спицях променів в'язало сонце ранок..." (09.03.2003)
- "Дзвонив ти з Греції, далекої такої..." (09.03.2003)
- "Ти - діамант мого бентежного життя..." (16.03.2003)
- Я буду счастлива с тобой! (25.03.2003)
- "Ти щось захоплено казав, а я мовчала..." (29.03.2003)
- "Ну ось ти і пішов з мого життя..." (30.03.2003)
- Наша повість (03.04.2003)
- Сумноголосі переливи (04.04.2003)
- Світило любові (05.04.2003)
- Музика в тобі (11.04.2003)
- Мій маленький герой (12.04.2003)
- "В золотий мікрофон промовляли вуста..." (18.04.2003)
- Мить вічності (25.04.2003)
- Неоновий жаль (25.04.2003)
- "Солодкий день, як цукор-рафінад..." (26.04.2003)
- "Тихою ходою день ступав по світу..." (01.05.2003)
- "Збиває час підбори металеві..." (05.05.2003)
- "Вечір-ельф захлинувся думками..." (09.05.2003)
- "Ти чуєш, як рветься струна..." (11.05.2003)
- А!бо.. (12.05.2003)
- "Як важко облітають почуття..." (12.05.2003)
- "Заклеєні вуста - і плоть у целофані..." (18.05.2003)
- Непрощена любов (19.05.2003)
- Сльози сонця (22.05.2003)
- "Ранкова пісня солов’я під скрип машин..." (27.05.2003)
- Ти - поруч (29.05.2003)
- "Ми йшли широкими долинами життя..." (31.05.2003)
- "Блискавка небо поранила..." (02.06.2003)
- Бузкові рими (04.06.2003)
- Сучасникам (04.06.2003)
- "Лічить час непомірні страждання..." (06.06.2003)
- "Ми адекватно реагуємо на світ..." (09.06.2003)
- "Я - твій бальзам, біда твоя і мрія..." (11.06.2003)
- "Захміліла струна..." (13.06.2003)
- "Занедужала я..." (16.06.2003)
- "Я вірила в казку..." (19.06.2003)
- "Я маю велику кімнату..." (19.06.2003)
- "Так, як ти, ще ніхто не писав..." (20.06.2003)
- "Не прошу тебе бути зі мною..." (01.07.2003)
- "Спадали з неба дивовижні самоцвіти..." (02.07.2003)
- "Довго тягнеться мить чекання..." (03.07.2003)
- "Згадай короткі наші зустрічі зимові..." (05.07.2003)
- "Звивається срібляста бірюза..." (06.07.2003)
- Мій Київ (10.07.2003)
- "А наше почуття - лише магніт..." (13.07.2003)
- "Ти ніколи мене не зустрінеш..." (16.07.2003)
- "Не прошу я від тебе багато..." (22.07.2003)
- "Я думала, що сонце не погасне..." (29.07.2003)
- "Самотність виходить на біс..." (30.07.2003)
- "Улітку падав сніг..." (06.08.2003)
- "Ніжно вітер дмухнув на квітку..." (13.08.2003)
- "Скоро з'явиться осінь багряна..." (16.08.2003)
- "Летять слова, як срібні камінці..." (26.08.2003)
- "Затамувавши подих, я мовчала..." (31.08.2003)
- "Моя божественна любов так довго спала..." (05.09.2003)
- Ніч без тебе (11.09.2003)
- "Ты снова уходишь, мне машешь рукой..." (14.09.2003)
- "А люди ввечері вмикають ліхтарі..." (20.09.2003)
- Осінь (24.09.2003)
- "Ми з тобою відкрили брами –..." (26.09.2003)
- "Прошу: постой –..." (29.09.2003)
- "Я вірю в те, чого ніколи не було..." (02.10.2003)
- "Ти – вогонь. Ти гарячий, як спека..." (05.10.2003)
- "Як важко без тебе літати..." (07.10.2003)
- "_Коли в екстазі пурпуровім..." (07.10.2003)
- "Злітають з вуст твоїх слова – такі жорстокі..." (10.10.2003)
- Колискова (18.10.2003)
- Суворий час (20.10.2003)
- "Влий у склянку краплину отрути..." (27.10.2003)
- "Розігрілася ніч, як світанок..." (31.10.2003)
- "Моя віолончель втомилась грати..." (11.11.2003)
- "Грайся..." (12.11.2003)
- "Долина спить. Безвітряно у горах..." (20.11.2003)
- "Мене востаннє ти цілуєш у чоло..." (21.11.2003)
- "Цей день був несхожий на інші..." (24.11.2003)
- "У самому серці землі..." (24.11.2003)
- Оксамитові чари (25.11.2003)
- "Втомившись коритися долі..." (26.11.2003)
- "Я знаходжу тебе – і втрачаю..." (29.11.2003)
- "Обезглузділа сива зима –..." (09.12.2003)
- "Обійми свій тюльпановий сад..." (15.12.2003)
- "Не спокушай мене цукровим соком..." (23.12.2003)
[Олена Багрянцева] Київ © Олена Багрянцева. Всі права застережені.
Не посмій розламати мій храм
На піщаному березі дива.
Я не вірю облудним словам.
Я без тебе допіру щаслива.
Поспіши, щоб до ночі прийти
В сонне лігво свого раювання.
І не пробуй в пустелі знайти
Кволі бруньки сліпого кохання.
Вже назад не вернеться наш сон.
Вже не буде зразкової пари.
Я пірнула в небесний полон.
Я тебе проміняла на хмари.
03.01.2003
Чи хтось скаже мені: чому?
Чи хтось скаже мені: чому
Я і досі його пам'ятаю,
Досі вірю в любов крилату
І шукаю зів'ялі сни?
Він залишив мене саму
Серед ніжних перлин розмаю.
Він пішов крізь розмитий шлях,
Обриваючи час німий.
І чому в срібний дзвін весни
Я біжу, щоб його стрічати,
На казковий розлогий плай,
Де кохання лишився слід?
У бентежних моїх думках
Неможливо його сховати.
Чи хтось скаже мені: чому?..
03.01.2003
Подарунок
Я тобі піднесу подарунок,
Найніжніший з усіх, що ти мав.
Подарую тобі поцілунок
З ароматом уранішніх трав.
Я дозволю до серця торкнутись,
Зняти одяг із тіла легкий.
І в бажанні хмільнім захлинутись,
Укриваючись снігом пухким.
Подарунком для тебе я стану,
Прожену всі вагання й жалі.
У руках твоїх теплих розтану -
І любов розіллю по землі.
07.01.2003
"Він не знав про мої почуття..."
В швидкоплинному руслі годин,
Серед тисячі гордих облич,
Він до мене всміхнувся один
І сказав: "Я прийду. Лиш поклич".
Я позвати його не змогла.
Він не йшов на мої береги.
І на серці журба залягла.
Замели нашу стежку сніги…
Перейшовши по лезу життя,
Я вернула загублені сни.
Він не знав про мої почуття.
Він чекав первоцвітів весни.
09.01.2003
Це квіти, що розкрилися зимою.
Це вечір з тобою.
В обіймах п'янких.
Та щастя двох сердець, на жаль, не вічне.
Любов скоротічна.
Горить, як сірник.
Розлука цілий всесвіт застилає.
Тебе вже немає.
Мій ангел, прости…
Це сльози, що зимове ронить небо.
Це ранок без тебе.
Життя без мети.
12.01.2003
Під шурхіт обламаних крил
Втомилась я, любий, змагатись з журбою.
В резервах не вистачить сил,
Щоб бути без тебе, а жити тобою
Під шурхіт обламаних крил.
Гримаса надії мене звеселяє,
Косметика болю щемить.
Я й досі живу, хоч мене вже немає, -
Душа, ніби свічка, горить.
Прийди хоч на мить в сновидіння пророчі,
В життя моє вітром ввірвись.
Востаннє поглянь у заплакані очі -
І більше ніколи не снись.
13.01.2003
Ти навіть не відчув мою присутність.
Вмивався помаранчовим лікером.
Я мріяла відкрити свою сутність.
Ти був моїм улюбленим партнером.
Вночі я із обличчя зняла маску
І скинула цнотливий одяг з тіла.
А ти не дав і натяку на ласку.
Сказав лиш: "Ти душі не оголила…"
У вічі я поглянула сміливо.
Довкола все завмерло в здивуванні.
І раптом ти відчув, що сталось диво,
Бо я тобі зізналася в коханні.
15.01.2003
Зізнання
Ми ховались за ширму кохання,
Промовляли слова гомінкі.
У промінні ясного світання
Заплітались в обійми п'янкі.
І не стримали пристрасні ноти,
Понеслися за вітром до хмар.
Ми забули про марні турботи.
Ми пізнали мелодію чар.
Тільки очі у мене блищали,
Чи від радості, чи від жалю.
І коли ми крізь рай пролітали,
Я зізналась, як щиро люблю.
18.01.2003
Я боюся тебе загубити
Я боюся тебе загубити
Серед віршів своїх і пісень.
Суєтою папір засмітити,
Чорні літери креслить щодень.
Хочу бачить тебе я реально,
А не в нотах придуманих фраз.
Відчувати тебе персонально,
Не крізь призму стипованих мас.
Я не хочу тебе перестріти
На банальних віршових рядках.
Я боюся тебе полюбити
У придуманих мною світах.
20.01.2003
Дивне сонце
Дивне сонце закралось в кімнату,
Чорні промені кинуло в душу.
Я завмерла. Я з місця не зрушу
В передбаченні тьмяного свята.
Липне біль до обличчя німого.
В грудях серце тріпоче, як птаха.
"Не турбуйся, Адель, це не плаха", -
лине голос, немов ні від кого.
З-поміж хмар визирає скорботно
Посивіле від старості сонце.
"Не турбуйся, це сон. Тільки сон це."
Може, й сон. Та чому ж так самотньо?..
25.01.2003
Ніч без тебе
Люди вкрилися ковдрами - й сплять.
Інтермеццо буденних подій.
Десь ліхтарики ледь мерехтять
В жорні неба.
Замітає думки буревій.
Люди йдуть в кінозал сновидінь.
Ніч фантазій і зраджених мрій.
Ніч без тебе.
Дивні тіні кумедних створінь
Розділяють самотність мою.
Я втомилась від сонних видінь.
Я люблю!...тебе.
27.01.2003
Сумна кансона
Недофарбована поема без сюжету.
Сумна кансона з партитурою пустою.
Гаряча ванна із холодною водою.
Знайома тінь твого чужого силуету.
Прозоре дзеркало думок моїх розбилось.
І розлетілися кристалики двогранні.
Душа завмерла в нетерплячому чеканні.
Слова розради у повітрі загубились.
Тобі приніс хвилястий вітер лиш фонему,
Яку вдалося між рядочків відшукати.
І ти наважився крізь сльози прочитати
Мою зажурено-усміхнену поему.
29.01.2003
Мій хард-рок
Це не сон, не міраж, не омана.
Темна іскра сліпучих зірок.
Це на серці розпечена рана.
Мій хард-рок.
Обережно жартуй з почуттями.
Не влаштовуй обіграних сцен.
А смакуй мою плоть до безтями,
Мій Шопен.
Якщо схочеш, полинемо в небо.
Будем жити на острові Мрій.
Лиш скажи - і прийду я до тебе,
Ангел мій.
29.01.2003
Ти розпиши своє перо на тлі любові.
Дійди у сфері надсвідомого до краю.
Ти намалюй свої етюди кольорові.
І всім єством тебе я палко покохаю.
Ти роздягни мене, як осінь жовтокрила
Багряні віти пишнокронні роздягає.
І поцілунками покрий гаряче тіло
Під шепіт листя, що на землю опадає.
Та не вдивляйся в божевільні мої очі.
Позич два вогника у зоряної ночі.
01.02.2003
Не мовчи в мить прощання
Не мовчи, не мовчи в мить прощання.
В мить останню слова відшукай.
І на струнах дзвінкого кохання
Ти востаннє кансону заграй.
Розбери, розбери по крупинці розлуку.
Нашу муку в акордах замкни.
Під верлібри найвищого звуку
Свої губи з моїми зімкни.
І не йди, не лети в синє небо.
Там не треба шукати жалю.
Не лети! Я зів'яну без тебе.
Бо так ніжно тебе я люблю.
02.02.2003
Я покличу тебе навесні
Я покличу тебе навесні
Чистим голосом ніжного ранку.
Ти покинеш думки навісні –
І здіймешся на крилах світанку.
Ми ніколи назад не вернем,
Закружляємо в танці весілля.
І, потрапивши в срібний Едем,
Відсвяткуємо наше весілля.
04.02.2003
В зимовий час ти проліски приніс,
Тендітні квіти, ніжні, як серпанок.
Ти увійшов, як лагідний світанок,
Розсипав роси чисті замість сліз.
І оберегом став моїх надій,
Рожевим сяйвом з посмішкою дива.
Солодких слів дзвінка весняна злива
Самотній острів затопила мій.
06.02.2003
Дійство плоті (Оксюморон)
Короткий жанр великого роману.
Зимове сонце в темних окулярах.
Чіткий пейзаж у мареві туману.
Безкрилий ангел, викоханий в хмарах.
Новий акорд мелодії старої.
Крикливий шепіт голої розпуки.
Стоокий дотик ніжності сліпої.
Яскрава зустріч в затінку розлуки.
Усе життя, мов гра, як дійство плоті.
Це безтурботність, втоплена в турботі.
07.02.2003
Гра в любов
В свіжу осінь, омиту прощанням,
Ти ввійшов у багряний азарт.
І зіграв найчистішим коханням
У колоду запльованих карт.
Ти в безтямі сліпій козирявся,
Безтурботно з усіх жартував.
Та дістати поразки боявся,
Бо так сильно її ти кохав.
Але хмари накликали зливу.
Темна хура накрила чоло.
І програв ти кохану вродливу.
Втратив спокій, любов і тепло.
Свіжа осінь принесла прощання.
Серед гордих людей і машин
Ти згубив найчистіше кохання.
І навіки лишився один.
10.02.2003
Хто був до тебе?
Хто був до тебе? В світі божевілля
Я проливала сльози без мети.
Жила без ласки в масці самоти
Серед реалій зимного довкілля.
Ти був незримим. В сонячному колі
Я зустрічала тінь твою сумну.
І відчувала радісну весну
Поміж сюрпризів зоряної долі.
В німому трунку гордого чекання
Я на обличчя вішала вуаль.
Хто був до тебе? Відчай та печаль.
З тобою ж нині – ніжність і кохання.
13.02.2003
Доросла гра
Доросла гра – пародія на цноту.
Сплетіння тіл в незв’язаний вінок.
Дитячий сміх з відгомоном турботи.
Солодких вуст невипитий ковток.
І ейфорія з запахом шафрану.
Політ в нірвану з дивом на руках.
Прозора тінь душевного екрану.
І здивування в збуджених очах.
14.02.2003
Ми грали ролі
Ми грали ролі, дивні, кострубаті,
В спекотну пору з назвою зима.
Казав ти фрази пафосно-строкаті.
Ти говорив. А я була німа.
Сміялись діти, плакали дорослі.
І викликали збуджено на біс.
Ти розсипав по сцені фрази млосні.
А я стояла, мокра вся від сліз.
І аж до ночі голос твій луною
Вдарявся в стіни, білі до жалю.
Ти розважався пристрасною грою.
І не відчув, як я тебе люблю.
15.02.2003
У світі кривих дзеркал
Я плакала дивним плачем.
Здавалось мені, неначе
Хтось крила мої украв.
І рвався словесний шквал
У душу, таку самотню.
А сльози текли в безодню,
Де в муках мій сон згорав.
16.02.2003
В останній раз
Ми дивилися в небо, гаптоване
Міріадом яскравих зірок.
Наше щастя безглуздо зіпсоване.
Наша зустріч – ганебний порок.
Не кажи ані слова пробачення.
Не шукай марних жестів і фраз.
А, всміхнувшись, скажи “до побачення”.
Хоч в останній ми бачимось раз.
16.02.2003
Земля і Небо
З тобою поруч, сівши біля моря,
Я рахувала чайок на льоту.
“Якби була я схожою на ту,
То б не боялась відчаю і горя.”
“Пусті слова! – ти збуджено сказав. –
Страждають всі: птахи, такі ж, як люди.
Закон для всіх однаковий усюди.”
“Але ж ти сам ніколи не літав!”
“То спробую колись, змайструю крила.
Злечу, немов та чайка, аж до хмар!..”
“Не треба, хвалькуватий мій Ікар.
Тебе ж на цій Землі я полюбила”.
19.02.2003
Квітка для поета
Не варто кидати до ніг моїх букети.
І цілувати в помаранчові вуста.
Я не для тебе, мій замріяний поете.
Повір, мій любий, я не іграшка пуста.
Гаряче серце ти не зможеш умістити
В холодні рими, перетерті сто разів.
І до нестями ніжну душа полюбити,
Зізнайся щиро, ти б ніколи не зумів.
Лишусь для тебе я картинкою німою,
Чарівним витвором яскравого зразка.
Пробач, поете, ти захоплюєшся мною
Лише як квіткою зі свіжого вінка.
19.02.2003
Такий кумедний був початок...
Такий кумедний був початок, а кінця
Не дочекались ми, згубивши партитуру.
Музичні партії поплутали ми здуру.
І розійшлися, не дійшовши до вінця.
Вручив на згадку ти жасміновий букет,
Який зів’яв в моїх руках необережних.
І я побачила в очах твоїх бентежних
Свій незнайомий, перестиглий силует.
19.02.2003
Зім'ятий день сумні кансони награє.
Хвилястий вітер віє в душу нетерпляче.
А сонце журиться. А сонце знову плаче.
А сонце схоже так на серденько моє.
Безжальний біль сміється ямками очей.
Вдягає небо найрозкішніше убрання.
І розчиняеться, як дим, сумне кохання.
Тікає сонце від розбещених людей.
24.02.2003
Ти сміявся, гаптуючи квіти
На папері сріблястим узором.
Відчуваючи трепет і сором
Через те, що посмів полюбити.
У рожевому зареві літа
Переливами ніжного тону
Ти співав нескінченну кансону,
Зачерпнувши душею півсвіту.
А вона незабутнє забула.
Пересипала зорі в світання.
Розчавила без жалю кохання.
Власну долю у коло замкнула.
А вона…
02.03.2003
Моє життя
Це є моє життя.
Безпомічна рутина.
Відірваний листок
Із зошита нудьги.
Безщоке забуття,
Де мить одна-єдина,
Що виткана з казок.
А решта - береги.
Закляклі береги,
Омиті морем болю.
І серце-ебоніт
На виступі буття.
Це мій контрастний світ,
Де грають вічні ролі.
Заплакане й німе -
Це все моє життя.
02.03.2003
Хто ми?!..
Ми розбещені діти прогресу,
Програмісти ілюзій солодких,
Віртуали романів коротких,
Сонні жертви технічного стресу.
Ми зіпсовані кальки планети,
Перевижаті фрукти без соку,
Заміксовані сміхом поети,
Віртуози важкого хард-року.
Ми гравці божевільного світу,
Загримовані в гріх янголята.
Змерзлі паростки чистого цвіту.
Ми учасники вічного свята!
07.03.2003
На спицях променів в'язало сонце ранок
З рожевих ниток діамантових пісень.
Пускались люди у швидкий буденний танок.
Уся планета зустрічала новий день.
І облітав зів'ялий цвіт моєї долі,
Слідами відчаю лягав на мертвий брук.
На теплу рану хтось поклав крупинку солі,
Завдавши гострих і невимовлених мук.
09.03.2003
Дзвонив ти з Греції, далекої такої.
Розповідав мені про спеку нестерпучу,
Про неподібність з Україною разючу,
Що й досі мови не навчився ти чужої.
А я всміхалася у слухавку відкрито.
І говорила про мороз, про сніг невпинний,
Що кожен день у мене настрій вельми зимний
І що живу я тільки мріями про літо.
А ти втішав мене, хоч сам був неутішний.
Ти мріяв швидше повернутись в Україну,
В Карпатські гори, на широку полонину,
Де залишився ніжний янгол твій безгрішний.
09.03.2003
Ти - діамант мого бентежного життя.
Мажорна нота найчарівніших пісень.
Ти - безперервне, ніби час, серцебиття.
Щасливий день, коли минув з тобою день.
Не бійся рушити дзвінку мою струну.
І доти грай, допоки втомиться рука.
Ти стань моїм - і май мене лише одну.
Та не впусти любов - вона така крихка…
16.03.2003
Я буду счастлива с тобой!
Когда на небе зажигается луна,
И дышет мир необьяснимой добротой,
Я в полумраке остаюсь совсем одна.
И так скучаю безотрадно за тобой!
Блаженный миг непостижимой высоты,
Как талисман моих ночей и светлых грёз,
Отрада дней моих запутавшихся – ты.
Источник радости и всех счастливых слёз.
Не нарушая твой божественный покой,
К тебе я ангелом задумчивым спущусь.
И буду рядом в снежный вихрь и летний зной.
Я разделю с тобою радость или грусть.
И пусть всё будет, как положено судьбой.
Но только знай: я буду счастлива с тобой!
25.03.2003
Ти щось захоплено казав, а я мовчала,
Безкрилі фрази намагаючись дібрати.
Перебираючи слова, немов карати,
Усеж потрібного між них не відшукала.
Я надто болісно завершила розмову.
За браком часу не посміла пояснити,
Що я наважилась нарешті полюбити.
І що на все заради тебе я готова!
29.03.2003
Ну ось ти і пішов з мого життя,
Нічого не сказавши на прощання.
Ти грубо розчавив моє кохання,
Без крапельки жалю, без каяття.
А я тобі дивилася услід,
Вичавлюючи усмішку останню.
Твоєму підкоряючись бажанню,
Замерзло тепле серце, ніби лід.
Отак і закінчився наш роман.
Та снишся кожну ніч мені ти й досі.
Я зорі заплітаю у волосся,
А вранці повертаюся в туман…
30.03.2003
Наша повість
Прочитай нашу повість спочатку,
І в мазках зачаклованих фраз
Відшукай свого щастя розгадку.
Проживи кожну мить іще раз.
Загорнись у безслів’я прозоре.
В насолоді п’янких сподівань
Подаруй мені ніжності море –
І моїм білим янголом стань.
03.04.2003
Сумноголосі переливи
Сумноголосі переливи в мить чекання
Хвилюють душу невідомим сподіванням.
І надихаючись розпеченим бажанням
Тремтить крило мого солодкого кохання.
І наших рідкісних побачень дивне сонце
Яскравим сяйвом застилає світ надії,
Разом із нашими серцями пломеніє
І тихо каже: "Як шкода, що тільки сон це"…
04.04.2003
Світило любові
Клаптик сивого жалю нізвідки
Прилітає до мене в долоні.
І крізь поручні срібної клітки
Витирає сльозинки солоні.
Утішає словами німими,
Придивляється в очі незрячі.
І голубить вустами сумними.
І зі мною розгублено плаче…
Як на сповіді, серце тріпоче.
Невідоме чуття гложить тіло.
І стрічається вечір охоче,
Запаливши любові світило.
05.04.2003
Музика в тобі
Я чула музику в тобі, таку глибоку.
Вона тремтіла, мов незаймана царівна.
Вона бриніла, недосяжна і чарівна.
Та відлітала в далечінь, ясну, широку.
Я відчувала, як тріпочуть ніжні крила.
І поривалася за музикою в небо.
І по-дитячому дивилася на тебе.
Та відчайдушно, по-дорослому любила.
11.04.2003
Мій маленький герой
Мій маленький герой міцно спить.
І до нього підкралася втома.
Ця блаженна, омріяна мить -
Ніч удома.
Завтра буде багато подій,
Іскри усмішок, дзвони прощання.
Ну, а поки ти солодко мрій
Про кохання.
Вже відкрито сторінку весни.
Чути кроки солодкого дива.
Мій маленький герой бачить сни -
Він щасливий…
12.04.2003
В золотий мікрофон промовляли вуста
Легкокрилу поезію дива.
Розбивала повітря соната проста.
І тремтіла троянда цнотлива.
Обережно спускався, закривши чоло,
Білий місяць, поглинувши небо.
І вогнем жовторуким світило пекло,
Пригортаючи міцно до себе.
18.04.2003
Мить вічності
Відтискаючи віршами смуток,
Ти натиснув на зайву педаль.
Став поезії скомканий жмуток,
Мов смачний мармеладовий жаль.
Непомітно печаль відлетіла
В недосяжну небесну блакить.
І найтоншу струну зачепила,
Обіймаючи вічності мить.
25.04.2003
Неоновий жаль
Зупинися, неоновий жаль.
Ти вкорочуєш радості мить.
Осідає на серці печаль,
Ніжний спогад минулим болить.
І зітхає заплаканий день,
Загубивши любові сліди.
Чорний вечір минув без пісень.
Тільки жаль завітає сюди.
25.04.2003
Солодкий день, як цукор-рафінад,
Минув безслідно, танучи в пітьмі.
Блаженна мить не вернеться назад,
Не ворухнуться тіні на стіні.
Міцне вино не випите до дна.
Смачний десерт нетронутий стоїть.
І грає блюз замріяна струна,
Немов осіннє листя шелестить.
26.04.2003
Тихою ходою день ступав по світу.
Скромно озирався, сонно позіхав.
З уст німого неба пив скупу амріту.
День минав без тебе – марно пролітав.
Я благала в сонця: «Будь моїм світилом.
Променем надії день сумний зігрій».
Та казало сонце: «Є у тебе милий.
Найтепліший вогник – це коханий твій».
Не гаси багаття. Бережи це диво.
Скарб дорогоцінний віддано плекай.
День мине з тобою. І піде щасливо
Тихою ходою в білоцвітий рай.
01.05.2003
Збиває час підбори металеві,
Відлічує замріяні хвилини.
А в кожної щасливої людини
З'являються ілюзії рожеві.
Ніч зорі розсипає в піднебессі.
Погойдується місяць в срібних яслах.
А я чекаю сонця іскор ясних.
Бо завтра на світанку ти вернешся.
05.05.2003
Вечір-ельф захлинувся думками,
Вкрився тінню опущених вій.
Ніжні спогади б'ють кулачками
В барабани загублених мрій.
Розсипаються ситцеві зорі,
Зігріваючи сяйвом надій.
І мінорно бринить у просторі
Голос твій.
09.05.2003
Ти чуєш, як рветься струна,
Дзвінкі розливаючи звуки?
Розпечені губи розпуки
П'ють муку вишневу до дна.
Палітра порочних думок
Вирує в скорботнім екстазі.
А ти зберігаєш у вазі
Обламаний вітром бузок.
Ти бачиш, як загнаний птах
В нестямі зривається з хмари?
Лебідка лишилась без пари,
Смертельний зачуявши жах.
… А може, все лихо мине?
Земля замилується в цвіті.
І буде так любо на світі!
Ти бачиш, ти чуєш мене?..
11.05.2003
А!бо..
"Не вбивай мене, люба мамо.
Я ж дитина твоя маленька.
Ти плекала мене думками.
Я росту під твоїм серденьком."
"Не дитина, а кара грізна.
Плід моєї брудної зради!"
"Я прошу тебе, мамо, слізно:
Чи не можна знайти розради?
В когось ради спитати треба.
Може, будемо ми щасливі?.."
"Я тебе не візьму до себе!
О, замовкни, дитя злостиве!"
"Мамо, мамо! В твоєму лоні
розірвуть мене на частини.
І не буде у тебе доні,
І не стане у тебе сина.
Ти лишишся одна на світі.
Кинуть друзі тебе й кохані.
Ти зав'янеш у юнім цвіті.
І втиратимеш сльози ранні.
Будеш жити в німій спокуті.
Утікатимеш від любові.
І згадаєш слова, почуті
Від дитини своєї крові:
"Не вбивай мене, люба ненько,
Я ж дитина твоя маленька…"
12.05.2003
Як важко облітають почуття,
Царапаючи серце від жалю.
"Лілеє, я люблю тебе, люблю!"
"Пробач мені. Прости, я не твоя…"
Як боляче ударив молот слів!
Аж іскри розлетілись в небесах.
О хто тебе поранив, ніжний птах?
Розбити твоє серце хто посмів?
Любов… Стражденних пестощів тертя.
Любов… Це дивне слово неземне.
І - зрада. І - швидке серцебиття.
"За що? За що кохаєш ти мене?"
12.05.2003
Заклеєні вуста - і плоть у целофані.
Продажне почуття - любові серпантин.
Розкидані слова та одяг на дивані.
І капає з очей оранжевий бурштин.
Кап-кап…
Оголені думки сплітають п'яні рими.
Невтишена жага - поезія жива.
Звучить глуха душа акордами німими.
І змучені тіла надія покрива.
Кап-кап…
18.05.2003
Непрощена любов
Тонкi пелюстки нашого кохання
Розвіяв вітер - вмерло почуття.
Свинцевий бiль холодного чекання
Сипнув камiння в бiле майбуття.
З дороги збився мiсяць блiдоликий.
Погасли зорi - темно навкруги.
Без тебе свiт бездомний i великий.
Без тебе серце крається з нудьги.
Рожева стрiчка брудом залiпилась.
I без тепла замерзло джерело.
Моя любов у хмарах розчинилась.
Я загубила зламане крило.
19.05.2003
Сльози сонця
Сльози сонця залишили опік
На заспраглих, солоних губах.
Б'ється пульсом розпечений тропік.
І палає, мов жар, на щоках.
Шоколадна душа швидко тане.
Не витримує спеки вона.
Скоро зовсім нічого не стане,
Крім горнятка гіркого вина.
І востаннє вуста усміхнуться,
Закривавивши рухи й слова.
Грішні справи й думки повернуться.
І засохне весною трава…
22.05.2003
Ранкова пісня солов’я під скрип машин
Тебе розбудить, відриваючи від снів.
Ти повернешся до сполоханих світів,
Почавши відлік паралонових годин.
Ти будеш жити, як усі, але один.
Перемагаючи гнітюче відчуття,
Короткий день ти проживеш без почуття.
Адже любов на самоті - гіркий полин.
27.05.2003
Ти - поруч
Таке дивовижне бажання!
Назначене в снах рандеву.
Моє захміліле кохання.
І мрія моя - наяву.
Ти - поруч!
Дозволь доторкнутись
До янгольських крил хоч на мить.
В бурштинову шаль загорнутись,
Ковточок відради відпить.
І - більше нічого не треба!
Ти - поруч. А це - головне.
Під куполом синього неба
Люби й заціловуй мене.
29.05.2003
Ми йшли широкими долинами життя.
Весела дiвчина - i радiсний юнак.
Ми заплiтали у волосся почуття.
Казали люди: "От дивачка! Ну й дивак!"
Цнотливий вiтер нас приємно лоскотав.
Серця у грудях трiпотiли в унiсон.
Мене ти лагiдно до себе пригортав
I шепотiв в екстазi щастя: "Це не сон:"
Нам бiлi квiти застилали довгу путь.
I раптом виник перед нами справжнiй рай!
О не забудь цiєї митi, не забудь,
Усе життя це дивне диво пам'ятай.
31.05.2003
Блискавка небо поранила,
В серце пірнула мечем.
Щастя безпомічно тануло,
Сльози лились із дощем.
Море з калюжі розлилося.
Борсався світ у воді.
Серце від туги розбилося.
Міри не стало біді.
Тільки заграва розгублена
Зблиснула сяйвом на мить.
Сонце, весною загублене,
Смутком осіннім болить.
02.06.2003
Бузкові рими
Підперезане хмарами небо
Вижимає коралові соки,
Розливає криваві потоки
І запрошує чемно до себе.
Ми тримаємось міцно за руки.
Ти від зливи мене захищаєш
І безмовно, терпляче чекаєш
Поки стихнуть відчаєні звуки.
Кучерява, розідрана хмара
Зберігає краплини печалі.
Натискає душа на педалі -
І з'являються вишиті чари.
Ми удвох, як відлуння любові,
Розсипаємо рими бузкові.
04.06.2003
Сучасникам
Ми грішники неонового світу,
Залякані цензурою естети.
Ми куримо шкідливі сигарети,
Ковтаєм нікотинову амріту.
Ми зліплені з породистого тіста,
Пожарені на сонячній олії.
Ми часто прогнозуємо події
Свого неупередженого міста.
Ми сльози розпиляєм кристалічні,
За безлад відчуваючи провину.
Ми любимо стражденну Україну.
Та віримо в країну утопічну.
04.06.2003
Лічить час непомірні страждання.
Б'ється в колесі білка любові.
Чорні плями від білої крові
На вустах відтискають прощання.
Сильна духом, душа гордовита
Відчуває ілюзію дива.
І сміється, як діва зваблива,
Вся насичена запахом літа.
У горнятко минулих рапсодій,
Підкоряючись дивним бажанням
І новим надихнувшись коханням,
Я вкладаю шедеври мелодій.
Хай звучать у безмежності неба
Ці пісні дивовижні для тебе!
06.06.2003
Ми адекватно реагуємо на світ:
Ти щиро брешеш - я сміюсь тобі в лице.
Стосунки янгольські замкнулись у кільце.
Гарячий гейзер перевтілюється в лід.
Примарна блискавка розчавлює блакить.
Люстерко страху наш неспокій видає.
Ти мляво шепчеш: "Люба, серденько моє…"
А я кричу тобі крізь розпач втрати: "Цить!"
Волога совість забаюкала наш світ.
Вітрило щастя відкололось від човна.
Ну що ж? Нарешті я залишилась одна.
Здається, наш з тобою вичерпавсь ліміт.
09.06.2003
Я - твій бальзам, біда твоя і мрія,
Бентежна мука, пристрасті напій.
Я - непорочна, янгольська повія.
А ти - коханець недосяжний мій.
Гріх п'ють до дна, до болю, до світанку.
П'ють ненаситно, в полум'ї жаги.
Ти володієш мною до останку,
Ти спопеляєш душу від снаги.
Солодка сіль миттєвого єднання
Осіла в серці, в лоні, у думках.
Ми будем вічно гратися в кохання,
Займатись сексом - тільки на словах.
11.06.2003
Захміліла струна,
Спопеліла струна
Від безсилля скрипить і рветься.
Я без тебе одна
І з тобою одна.
Я навіки одна, здається.
Блідощока печаль,
Чорноока печаль
Пророкує криштальну долю.
Я без тебе, на жаль,
І з тобою, на жаль,
Власним болем себе неволю.
13.06.2003
Занедужала я
Тобою.
Стало щастя таким примарним.
Стало небо по вінця хмарним.
Все довкола живе
Журбою.
Умивається світ
Росою.
Ллється туга гірським потоком.
А хвилина здається роком.
Занедужала я
Тобою…
16.06.2003
Я вірила в казку.
На крилах надії
Літала в розкішні світи.
У полум'ї ласки
Здійснялися мрії.
Я вірю у казку.
А ти?
Я вірила в диво.
Збивала підбори,
Шукаючи теплі вітри.
Під зоряну зливу
Купалася в морі.
Я вірю у диво.
А ти?
Я вірила в щастя.
Пером сподівання
Писала у вічність листи.
Минала безстрастя,
Вінчала кохання.
Я вірю у щастя.
А ти?
19.06.2003
Я маю велику кімнату -
Порожню кімнату й вікно.
Чи будень приходить, чи свято -
Мені все одно.
Все одно.
Я маю люстерко щербате,
Люстерко, в яке не дивлюсь.
Люблю анекдоти читати -
Але не сміюсь.
Не сміюсь.
Я маю прозору помаду.
Помада фарбує мій світ.
Мені не потрібно багато.
Лиш погляд,
Лиш дружній привіт…
19.06.2003
Так, як ти, ще ніхто не писав:
Найдоспіліші ягоди слів
Ти з турботою ніжно складав
В кошик чистих, святих почуттів.
І до ночі натхненно творив
Ненав'язливі, вільні рядки.
Так, як ти, ще ніхто не любив,
Розсипаючи мрій пелюстки.
20.06.2003
Не прошу тебе бути зі мною.
Все проходить - і сміх, і жура.
Все невпинно пливе за водою.
Нам прощатись, проститись пора…
Ніж оголений зрізав минуле.
Крила ночі накрили тіла.
“Ти наш рай, ти наш біль не забула?”
“Намагалась - але не змогла…”
Не прошу я тебе залишитись.
Все минає - і щем, і жура.
Але треба колись зупинитись.
Нам кохати, нам жити пора!
01.07.2003
Спадали з неба дивовижні самоцвіти.
Переливалася веселкою блакить.
Легенький вітер колихав тендітні квіти.
Мажорним трепетом наповнилася мить.
Твоя сопілка розігнала всі турботи.
Твоя мелодія накрила цілий світ.
Криштально-чисті, життєстверджуючі ноти
Змели сліди минулих прикростей і бід.
Вона звучить ласкавим голосом любові.
Швидка, як річка, вільнокрила, ніби птах.
Твоя сопілка сіє мрії пурпурові,
Щасливі сльози в зачарованих очах.
02.07.2003
Довго тягнеться мить чекання.
Час мовчання
Для нас настав.
Ти безцінний альбом кохання
Так зневажливо пролистав.
До валізи поклав надію.
Світлу мрію
Прогнав навік.
Ти сказав: "Я літати вмію"
І від мене назавжди втік.
03.07.2003
Згадай короткі наші зустрічі зимові,
Палкі обійми, зачакловані думки.
Згадай, як в очі ти дивився волошкові,
Не відпускаючи маленької руки.
Ти не казав мені банальних слів кохання
І на руках мене ніколи не носив.
Ти твердо слухав голосні мої ридання.
Ти мовчки вірив, сподівався і любив.
Широкі двері відкривались нам до раю.
Але не зміг в щасливу арку ти ввійти.
Ну що ж? Пробач - мені пора. Я поспішаю.
Мабуть, судилося без тебе далі йти.
05.07.2003
Звивається срібляста бірюза,
Безкровними губами лиже гори.
Солоне, як розпачлива сльоза,
Гаряче, ніби лоно, ніжне море.
Велично пропливають кораблі,
Лазурні розпускаючи вітрила.
Граційно поспішають до землі,
Складають акуратно білі крила.
Причал від нетерпіння шелестить,
Наповнюється радісним чеканням.
Безпечно настає блаженна мить:
Півсвіту захлинулося коханням.
06.07.2003
Мій Київ
Стих галас. Закрилися брами.
Тінь ночі накрила блакить.
Сповитий наспіх пелюшками
Мій Київ агатовий спить.
І сниться йому тепле море,
Квітучі долини й поля,
Цнотливі, безкраї простори,
Далека, щаслива Земля…
Та вранці все зникне безслідно
З потоком людей і машин.
Мій Київ повільно й солідно
Вкривається пластом морщин.
10.07.2003
А наше почуття - лише магніт.
Закон незаперечного тяжіння.
Зелене, як розчавлений нефрит,
Безсило-ефемерне, як видіння.
Ерзац меланхолійних сподівань.
Мелодій ненаписаних акорди.
Це дублі кволо зіграних зізнань.
Це в стелю умонтовані біг-борди.
А наше почуття - лише пісок.
Засмага від вечірнього світила.
Це зроблений в пустелі марний крок.
І фраза: "Я вернусь до тебе, мила"…
13.07.2003
Ти ніколи мене не зустрінеш.
Я ніколи тебе не знайду.
Відлік часу словами не спиниш.
Едельвейс не посадиш в саду.
Ти безцільно блукатимеш світом.
Я сидітиму вдома одна.
Буду пити вишневу амріту,
Як краплини гіркого вина.
Я ніколи тебе не впізнаю
Серед вулиуць, людей і авто.
Ти - ілюзія. Втім, я кохаю.
Я люблю тебе ТАК, як ніхто.
16.07.2003
Не прошу я від тебе багато.
На землі не знаходиться рай.
Просто знай:
День з тобою - це свято.
День без тебе - це біль.
Пам'ятай.
І заради безхмарного неба
Ти пелюстки вагань не зривай.
Пам'ятай:
Я існую без тебе.
А з тобою - живу.
Просто знай…
22.07.2003
Я думала, що сонце не погасне.
Я мріяла, що літо буде вічно.
Та щастя, як міраж, короткочасне.
Любов, немов кіно епізодичне.
Нічого не лишилося на згадку,
Окрім гнилого погляду прощання.
Вдягнув ти на побачення краватку,
Набравши офіційного мовчання.
Хотіла я сказати так багато.
Я думала, що сонце нам світило.
І вірила в кохання ніжне свято.
Та як же помилялась я, мій милий!
29.07.2003
Самотність виходить на біс.
Усі аплодують в нетямі.
Реве божевільне цунамі.
Півзали ридає без сліз.
Касир за останній квиток
Впускає Надію на сцену.
Вмикають визжачу сирену,
Пускають стовольтовий ток.
В агонії б'ється Любов.
Крилата Самотність регоче.
І падає в залу охоче,
Звільнившись від білих оков.
Самотність виходить на біс.
30.07.2003
Улітку падав сніг.
А я не чула.
Коралами спускався він до ніг.
Душа моя морозу не відчула -
Пішла хвилястим віялом доріг.
Накрило снігом світ.
Та я не знала.
Сховалася за голий евкаліпт.
І вперто та приречено шукала
Спокусливий, невирощений плід.
А плід під снігом ріс.
Я не вгляділа.
Закрилася серпанком білих сліз.
В цю мить я над усе в житті хотіла,
Щоб ти мені конвалії приніс…
06.08.2003
Ніжно вітер дмухнув на квітку -
Пелюстки полетіли кволі.
Ми зустрілись з тобою влітку
За велінням хмільної долі.
Ти гортав мене, ніби книгу,
Між рядками шукав притулку.
Розтопивши на серці кригу,
Як каштан, я відкрила стулку.
Заіскрилося сяйво біле -
І у сутінках стало ясно.
Ти свічу запалив на тілі,
Щоб ніколи любов не гасла.
13.08.2003
Скоро з'явиться осінь багряна,
Розгорне свої крила пухкі.
І співатиме з ночі до рана
Під вікном серенади легкі.
Скоро прийде коралове диво,
Ніжним смогом накриє блакить.
І ми будем з тобою щасливі.
І ми будемо в осінь любить.
Скоро стане натхнення без краю,
Міліарди блаженних хвилин.
І тобі я скажу, що кохаю,
Що на світі ти в мене один.
16.08.2003
Летять слова, як срібні камінці.
Голодний час вимірює хвилини.
І квилить щастя, стиснуте в руці.
Гаряче щастя доброї людини.
І розриває вітер на частини
Сумний міраж безкраїх островів.
Ми нерозлучні стали. Ми єдині
Серед верлібрів ніжних почуттів.
26.08.2003
Затамувавши подих, я мовчала,
Вологі сльози стримавши в очах.
І білим птахом легко трепетала
В твоїх міцних, замріяних руках.
Я не просила вірності без краю
І не в'язала путами твій світ.
Лиш відчувала, як тебе кохаю -
Безмежно-щиро, на багато літ.
А ти зривав мені найкращі квіти
І у волосся ніжно заплітав.
Ось так минало тепле наше літо.
Ось так спекотоно ти мене кохав.
Як тільки осінь з'явиться примхлива -
Ти обійми мене - й не відпускай.
Лише з тобою буду я щаслива.
Лише в тобі знаходиться мій рай.
31.08.2003
Моя божественна любов так довго спала
В колисці дивної, хмільної самоти.
І, ніби сяйво найчистішого кристала,
З'явився ти.
З'явився ти так несподівано, як диво.
Провів долонею по димчастих очах.
І я завмерла, зачарована й щаслива,
В твоїх руках.
В твоїх руках перетворилась я на квітку.
Покрилась ніжною росою замість сліз.
Ти в шати янгола вдягнув мене улітку,
А восени -
Кохання зоряне приніс.
05.09.2003
Ніч без тебе
В цю ніч не спить - моргає місяць соковитий.
І я не сплю. Блукаю тінню на стіні.
Під ліжком кава спочиває недопита.
На ліжку іграшки розкидані сумні.
Навшпиньки сон крадеться в темних окулярах,
Мурличе пісню колискову на ходу.
А я не сплю. Я відчуваю дивний спалах.
І крок за кроком у думках до тебе йду.
Такий же місяць крізь твоє вікно сіяє.
Ти теж не спиш. Рахуєш зорі в вишині.
Свіча безсоння так поволі догорає.
В цю сіру ніч прошу одне:
"Наснись мені!"
11.09.2003
Ты снова уходишь, мне машешь рукой
И шлёшь поцелуи вослед.
Я еду домой, где есть мир и покой.
Но только тебя рядом нет.
Подарит мне ночь мандариновый сон -
И буду я долго летать.
Но ты не услышишь мой сладостный стон.
Ты будешь один крепко спать.
Как только забрезжит рассвет за окном,
День новый начнётся опять.
И снова мы будем, как прежде, вдвоём.
И будем мы вместе летать!
О время, постой! Не спеши убегать.
Так мало минут нам дано.
Ведь я до сих пор не решилась сказать
Чудесное слово одно…
ЛЮБЛЮ…
14.09.2003
А люди ввечері вмикають ліхтарі.
А люди бавляться солодкими ночами.
І укладають невибагливі парі,
І розважаються кумедними речами.
Як тільки сонце замаячить угорі,
Як тільки лілія умиється росою,
Ми візьмем участь у буденній, звичній грі.
Ми будем грати до безпам’яті з тобою.
Та знову ввечері увімкнуть ліхтарі.
Та знову люди розпочнуть інтимну мову.
А я не спатиму до самої зорі.
А я співатиму для тебе колискову.
20.09.2003
Осінь
Довкола дзеркала криві,
Довкола смішна ейфорія.
І плавиться спіла надія,
Страйкують думки в голові.
Всі радощі осінь змела,
Відлуння лишила від сміху,
Забрала останню утіху,
На біс всі дощі віддала.
Зірвала розніжений цвіт.
Обвітрила тіло і світ.
24.09.2003
Ми з тобою відкрили брами –
Стало холодно, зимно, лячно.
Сивий вітер співав нам гами,
Так розгублено, необачно.
Ми з тобою удвох не спали.
Облітали думками небо.
Шлях кохання прямий шукали:
Ти – до мене, а я – до тебе.
Ми з тобою такі несхожі
І подібні, як дві краплини.
Тихі зорі нам стелять ложе
І шепочуть, що ми повинні
Бути разом завжди і всюди,
Бо любов неземна в нас буде.
26.09.2003
Прошу: постой –
Не исчезай,
Не улетай
В немую даль.
Не оставляй
Мне грусть, печаль
И сожаленье.
Я без тебя
Собьюсь с пути.
Мне не дойти,
Мне не найти
Волшебный рай.
Вернись, прости!
Хоть на мгновенье…
29.09.2003
Я вірю в те, чого ніколи не було.
Ламаю кригу необмежених фантазій.
Я розчиняюсь у безтямному екстазі
І замість губ твоїх цілую терпке скло.
Пласка дорога обірвалася, як сон.
Пекуче сонце ледь не вибухнуло в небі.
А я з тривогою дивилася на тебе
Очима жовтими, як вижатий лимон.
Такий не схожий на звичайні сірі дні,
Цей дивний ранок починається із пари.
Я дотягнулася рукою аж до хмари.
Але…цей рай належить нам, а не мені.
02.10.2003
Ти – вогонь. Ти гарячий, як спека.
Ти стійкий, як незрушна стіна.
Завжди поруч – водночас далеко.
Ти жаданий, як келих вина.
Ненаситний, стрімкий,неозорий.
Ти солодкий, як липовий мед.
Ти безмежний, глибокий, як море.
Мій коханий, мій друг і поет.
Я для тебе здіймуся на небо.
Найяскравішу зірку зловлю.
Буду жити й сміятись для тебе,
Бо всім серцем тебе я люблю.
05.10.2003
Як важко без тебе літати
Багряним, засохлим листком.
Коралові сльози ковтати,
Від вітру вкриватись платком.
Блукати парканом розмитим,
Збирати пожовклі сліди.
З тужливим дощем говорити
І йти невідомо куди.
Як важко без тебе, коханий,
Зривати осінню печаль.
І з ранком холодним, туманним
Пускатись в неонову даль…
07.10.2003
_Коли в екстазі пурпуровім
_Опустить вії сонне небо,
_Ласкавим дотиком любові
_Я пригорну тебе до себе.
_Мій ніжний спів почують зорі,
_Окраєць місяця всміхнеться.
_Ясне світило у просторі
_Любовним трепетом озветься.
_Юрба мелодій полохливих
_Бешкетним вітром прилітає.
_Ось бачиш, ангел мій щасливий:
_Всім серцем Я ТЕБЕ КОХАЮ.
07.10.2003
Злітають з вуст твоїх слова – такі жорстокі.
І крають серденько, і коляться ножем.
Ми вдвох з тобою безнадійно одинокі.
Ми грішні янголи, що плачуть під дощем.
Не вимагай від мене вічної покори.
Жіноча доля – це важкий, тернистий шлях.
Ти тільки будь зі мною в радості і в горі.
Ти прилітай в моє життя, щасливий птах.
Я не забуду наші зустрічі бузкові.
Я пам’ятатиму до віку світілі дні.
І всі слова твої, наповнені любові.
Ти просто знай,
Ти відчувай
І ВІР МЕНІ.
10.10.2003
Колискова
Розбився, ніби скло, щасливий день.
Підкралась непомітно ніч-коханка.
Я випила любові філіжанку.
Наїлась найчарівніших пісень.
Пронісся за вікном пустий трамвай.
Зашторена кімната позіхнула.
Я скинути вбрання своє забула –
Одягнена заснула.
Баю-бай…
Ти навіть уві сні мене кохай.
Не думай про печалі і турботи.
Для тебе хай лунають ніжні ноти.
Мелодію мою запам’ятай:
Баю-бай…
18.10.2003
Суворий час
Суворий час
Надув рожеві щоки.
Вразливий час
Надпив ковток вина.
І захмілів.
Сп’янів на довгі роки.
Здерев’янів,
Замкнувся, як труна.
Шукали час
Усюди ми по світу.
Спиняли час –
Та він тікав від нас.
Ми дивувались,
Як наївні діти.
І ми кохались,
Як в останній раз.
Жорстокий час
Зірвав найкращі квіти.
Гулящий час
Багатство все програв.
І заблукав,
І навіть не помітив,
Що півжиття,
Півдолі пролистав.
20.10.2003
Влий у склянку краплину отрути.
І змочи мої спраглі вуста.
Щоб востаннє прийшла гіркота,
Щоб спочити, щоб тихо заснути.
І забути…
На мить, назавжди.
Відірвати пошкоджені крила.
Розпустити червоні вітрила -
І пірнути в колиску води.
…Лиш не йди.
До кінця будь зі мною.
До останку голуб і цілуй.
Лабіринтами Долі мандруй,
Хоч дорога здається крутою.
Я з тобою…
27.10.2003
Розігрілася ніч, як світанок.
Обірвала розніжений сон.
Перевтілила дів у коханок.
Взяла тіло і душу в полон.
Оголила смарагдові груди,
Розтулила продажні вуста.
Напустила на очі полуду,
Мов кисіль, стала липка й густа.
Розмотала клубок сподівання
Ніч хмільного, палкого кохання.
31.10.2003
Моя віолончель втомилась грати.
Я просто знемагаю.
Я течу.
А ти мене продовжуєш кохати –
До краплі,
До останку.
До схочу.
Полопалися струни від бажання.
Від збудження запінилась блакить.
А ти не припиняєш загравання.
Ти прагнеш цілий космос охопить!
Накочується хвиля божевільна.
Ще мить,
Іще секунда – й полечу…
Так легко, непомітно і покірно
Я зникну.
Я зірвуся.
Я втечу.
11.11.2003
Грайся,
Грай
Гострим лезом охоче.
Галасуй
Голосніш,
Гомони.
Може,
Мука
Малинова хоче
Маскарадів
Моєї весни.
Стане
Сонце
Солодким
Сиропом.
Спалить
Стомлений
Світ на очах.
Сонну землю
Спасенним потопом
Спеленає
Сполоханий
Страх.
Тільки
Ти темну ніч
Таємничу
Так
Терпляче чекаєш.
Тік-так -
Топче час
Теплі
Тіні незвичні.
Тане
Туга.
Туман…
Тихо
Так.
12.11.2003
Долина спить. Безвітряно у горах.
Стікає з неба зоряна вода.
Далекий дзвін
Здригається в просторах.
Ти знов один.
І вкотре я одна.
Потік дощу ридання заглушає.
Бурульки-сльози падають до ніг.
Якби ти знав,
Як ніжно я кохаю,
Ти б крила мав.
Ти б полетіти міг!
…Долина спить, натомлена журбою.
Крізь морок тиші тяжко квилить птах.
А я не сплю -
Я дихаю тобою.
А я ловлю
Твій дотик на вустах.
20.11.2003
Мене востаннє ти цілуєш у чоло.
Ти не чіпляєшся даремно за минуле.
А як багато спільних мрій у нас було!
А як ми просто, як ми швидко все забули.
Мов ненароком, ти торкаєшся щоки.
Холодні губи, наче віяло прощання…
І роз’єдналися дві сплетені руки.
І розлетілося за мить палке кохання.
Твій погляд гостий, як обламана стріла,
Мене самотньо в безнадію проводжає.
Але ще вчора я жаданою була!
Але ще й досі до безтями я кохаю.
21.11.2003
Цей день був несхожий на інші,
Загублені в мареві дні.
Ти ніжно читав мені вірші,
Ти тепло всміхався мені.
І сонце блищало незвично,
І очі, як мальви, цвіли.
Та час пролітав скоротічно,
Найкращі хвилини спливли.
Довкола не стало нічого.
Вколола розлука ножем.
За обрієм в’ється дорога –
І порізно нею ми йдем.
24.11.2003
У самому серці землі
Лежить малахітове місто.
Там зорі горять в вишині,
Неначе коштовне намисто.
Там з неба звисає мигдаль
І пахощі линуть прозорі.
Там сяє вода, як кришталь,
Солодке і тепле там море.
Там стелиться липовий цвіт,
Духмяні плетуться рослини.
Немає там смутку і бід,
Бо в місті немає Людини.
24.11.2003
Оксамитові чари
Заспокой мої збуджені нерви.
Та не рви чисті паростки цноти.
Ти знайшов найкоштовніші перли.
Ти пізнав найчарівніші ноти.
Оголи мої атласні груди.
Гру дорослу почни з поцілунку.
Та не дайся підступній облуді.
Збережи почуття від грабунку.
У спекотні хвилини бажання
Ти не вір у слова кольорові.
Таємниче тілесне єднання
Ти сприймай як сонату любові.
І не бійся злетіти у хмари –
Скільки грішників там побуває!
Ти відчуй оксамитові чари.
Ти дізнайся, як серце кохає.
25.11.2003
Втомившись коритися долі,
Я їм заборонений плід.
Кусаю шматочки поволі,
Пікантно гризу твій граніт.
Лижу, як цукерку солодку.
Смокчу чорно-білі вуста.
Розігрую з себе кокотку.
Сміюсь, легковажна й проста.
Спинившись, продовжую знову.
Я рву твою плоть на шматки.
Й обмінюю грішну полову
На чисті, блискучі зірки.
26.11.2003
Я знаходжу тебе – і втрачаю.
Зашиваю невтишені рани.
Проганяю тебе – і вертаю,
Надто пізно, а може, зарано.
Делікатно тебе я вивчаю.
Опускаю замріяно вії.
І розпусно, і скромно кохаю,
Ніби янгол з очима повії.
Я на ласки табу накладаю –
Та дарую тобі своє тіло.
І від пристрасті розум втрачаю,
Розгорнувши цнотливе вітрило.
Я сміюсь та водночас ридаю.
І прощаюсь, і знову вітаюсь.
Я без тебе не сплю, не літаю –
Лиш по світу розгублено маюсь…
Відчини мені двері до раю.
Окропися живою водою.
Все пливе, все безслідно зникає.
Тільки я буду завжди з тобою!
29.11.2003
Обезглузділа сива зима –
Замість снігу насипала солі.
У парканах шукала дарма
Обеліски щасливої долі.
Малювала узор на вікні –
Кволе марево мрій нездійсненних.
Замерзала в сліпому вогні –
І благала поезій натхненних.
Знавісніла безтямна зима.
Обвесніла і сонце впіймала.
Та пішла – необачна й німа –
Добувати сталеве кресало.
09.12.2003
Обійми свій тюльпановий сад.
Збережи своє рідкісне диво.
Бо як втратиш – не вернеш назад.
Бо без віри не жити щасливо.
Це твій рай! Твій спочинок і труд.
Непорочна твоя Берегиня.
Це сім’я – без обмежень і пут.
Найміцніша у світі твердиня.
Поливай свій тюльпановий сад.
Принесе він блаженства багато.
Бо між тисячі радісних свят
Мить Любові – це істине свято!
15.12.2003
Не спокушай мене цукровим соком.
Отрута діє бездоганніше – без мук.
Зі мною в ліжку ангел спить під боком.
Мене він крилами голубить замість рук.
Багатогранний світ твоїх фантазій.
Але ілюзія – триваліша, жива.
І замість битись в дивному екстазі
Ти промовляй мені коралові слова.
Не вір Красі – вона така мінлива.
Душа – блискучіша, подібна на сапфір…
Біжи від мене – я порочна Діва.
Не вір нікому.
Тільки Богу вір.
23.12.2003
