Поезія про Кохання
або
Поезія Високих Почуттів
На цій сторінці зібрані поетичні твори про високі почуття. До кожного у свій час в житті вони приходили, приносячи чи то радість, чи то горе, чи то смуток, чи то надію, але завжди залишали свій відбиток десь у глибині душі. Поезія цих авторів була вчасно записана на аркуші паперу і передана до думки загалу. Отож, читайте і насолоджуйтесь вічною грою слів і почуттів...
Товорчий доробок Гната Рузвого
- Хокку і танка (згадайте про кохання!)
- Котенок мой! Прими мою любовь!
- Мой маленький, бесхитростный кумир!
- Володарка Осінь іде по землі
- "..."
- Звёздочка
- Прости меня любя...
- Ничего прекрасней нет...
- Тревогу, девочка моя, забудь
- Скоморох (15.08.1992)
- Лист коханій (29.08.1992)
- Пробач мене за те, що я люблю (07.09.1992)
- Пожовклий лист приніс мені печаль (30.10.1992)
- Чому, маленька, ти сумна? (06.12.1992)
- Згадай колись, що є у тебе друг... (14.03.1993)
- Моє маленьке, лагідне дитя (10.05.1993)
- Де ходиш ти, моя завітна мрія? (22.05.1993)
- Я про тебе думаю завжди... (18.06.1993)
- Моє миле, ніжне кошеня (07.08.1993)
- Моя мила, рідна і єдина (10.11.1993)
- Любов у листах (08.05.2000)
- В нашем мире лишь ты и я... (31.03.2003)
- Доросла гра (05.05.2003)
- Порада (07.05.2003)
- Стелив трояндами... (09.05.2003)
- Відкрий кватирку... (10.05.2003)
- Страти час... (11.05.2003)
- Як швидко настає розпука... (13.05.2003)
- Не край мене... (13.05.2003)
- Прозорий біль (15.05.2003)
- Я ... ... (15.05.2003)
- Мій Янгол яснокрилий... (15.05.2003)
- До мене ти прийшла та поруч стала... (15.05.2003)
- Ти - удома... (17.05.2003)
- Я знову збудженно спішу тебе любити... (17.05.2003)
- Ти увірвалась бурею в життя моє... (19.05.2003)
- Спакую сни у чемодан розчарувань. (19.05.2003)
- Криваво-чорні сипали з небес... (19.05.2003)
- Розтривожили радісні сни! (19.05.2003)
- Я змайструю тобі амулет (19.05.2003)
- Пружина страху розірвала груди (21.05.2003)
- Сховаю сльози у сухий кулак... (21.05.2003)
- РАНОК (22.05.2003)
- Потрісканий асфальт (22.05.2003)
- Заблищали очі волошкові (26.05.2003)
- Я поцілую ніжно на останок (26.05.2003)
- Сумний П'єро (26.05.2003)
- Я скину з ніг подерті черевички... (27.05.2003)
- Tільки душі плачуть в унісон... (27.05.2003)
- Я із мозайки почуттів... (27.05.2003)
- Покладу лист на камін... (28.05.2003)
- Розкішною була твоя хода... (29.05.2003)
- "Туман холодний ранішних думок..." (30.05.2003)
- Я напишу тобі листа (30.05.2003)
- Перевод стиха В.Сосюры "Так ніхто не кохав" (RU) (07.06.2003)
- СОНЕТ (вільний переклад "Сонету" С. Єсєніна) (16.06.2003)
- Прощавайте...(переклад останнього вірша С.Єсєніна) (18.06.2003)
- СОНЕТ II (Нарешті збожеволів я...) (26.06.2003)
- СОНЕТ I (Навіщо я, скажи, посмів тебе любити...) (26.06.2003)
- Кого чекаєш, дівчинкo моя? (26.06.2003)
- "Я не можу з тобою лишитись, пробач, я не можу..." (27.06.2003)
Хокку і танка (згадайте про кохання!)
Моя любов, безмовна, безіменна
Коробкою з паперу під дверима
Лежить давно. Та не працює дзвоник...
Пасмо волосся... Твоє лоскоче вушко
Хоч ти одна. Не бути нам разом
Лише у снах...
Твій поцілунок мій руйнує мозок
Чому, скажи? Цілуєш
Не мене...
Навіщо ти торкнулася мене,
Коли вже я зумів тебе забути?
Вже з дерева упав останній лист...
Відштовхує дерева вітер гілки
Щоб листя твій ґанок ласкать не могли
Та вітер не вічний...
Когда нам придется с тобою
Снова любовью заняться
Будем ли вместе?
Я помню еще
вкус твоих губ...
сказала "Прощай"
Зачем ты целуешь?
Не лучше ли чайник поставить
И пачку печенья купить?
Бросила слово
Я рад бы ослишаться, право
Тебя переспросить боюсь...
Коли твій сон реальний за реальнiсть,
Страждать не будеш, що живеш даремно...
Зате повір, який яскравий сон!
Такий чудовий свiт! Широко очi розплющу
I всім без страху усмiхнусь
Пiд краплi прозорі дощу відкриті долонi пiдставлю...
Люблю я море
Та зараз шторм... холодно
А я все пам'ятаю його ласки...
Старий ведмедик на стриху
У ящику з битими iграшками...
Як я давно тебе шукав!
Не чути вiтру шум
Навколо тиша...
Сталь...
Ти бачила голу, бридку мою душу
І я тепер боюсь тебе любити
Хто ти насправді? Ангел мій?!
Тебе я знаю!
Розбещений, цнотлий, цинічний, безпорадний
Залишу назавжди у дзеркалі тебе...
Карлики носять високi пiдбори,
Велетнi - сутуляться
Герої прокидаються зi страху.
Тiльки убогi - щасливi...
I шаман
Хворими вiд артриту руками
Зав'язує вузлик на пам'ять...
Котенок мой! Прими мою любовь!
Котенок мой! Прими мою любовь!
А также нежность рук и восхищенье.
Тебя увидев, вдруг я понял вновь:
Я так давно ждал этого мгновенья!
Позволь же мне тебя поцеловать
И дрожь уняв, дарить с любовью ласки.
Какое счастье страсть твою познать!
Уйми же страх - доверься без опаски.
Люби душой, красавица моя,
И не скрывай желания порывы.
Не сможешь быть счастливой не любя,
А вот любя, сумеешь быть счастливой!
04.2003
Мой маленький, бесхитростный кумир!
Мой маленький, бесхитростный кумир!
Как я давно не говорил с тобою
Я потерял тебя, но обойду весь мир,
Чтоб прикоснуться лишь к тебе рукою...
Тебя, увы, забыть я не могу
И разлюбить тебя, родная, не сумею...
В груди печаль поэтому ношу
Которую с души согнать не смею...
Мой маленький, бесхитростный кумир!
С картины смотришь, нежно улыбаясь
На этот современный жесткий мир
Как будто в мыслях о другом мечтая.
А я не знаю, как тебе сказать,
Что я живу здесь в этом адском мире.
Живу лишь тем, что пробую мечтать.
Живу лишь памятью о маленьком кумире...
1990
Володарка Осінь іде по землі
Володарка Осінь іде по землі
Листя падає з дерева й крутиться
А я хочу наяву, а не вві сні
До твого волосся доторкнутися...
[Гнат Рузвий] Львів © Гнат Рузвий. Всі права застережені.
Звёздочка
Звездочка небесная, в небе одинокая
В душу заглянула вдруг, озарив мечтой,
Есть на свете девочка милая, далекая
Завладеть сумевшая паренька душой...
Дни несутся бурями, манят сердце далями
Отчего томишься ты, дерзкая душа!
Через расстояния ты летишь за стаями
К той которой шепотом скажешь неспеша:
Ангел мой! Люблю тебя! Как ты хороша...
Прости меня любя...
Позволь прощенье честно попросить
Ругай меня, но обнимай как прежде
Один брожу я под луной в надежде
С тобою снова я хочу дружить
Твое лицо улыбкой осенить...
Иль ты откажешь все таки невежде?
Мой грех и в том, что позабыть тебя
Ей Богу! Все же не сумею...
Ночей не сплю. Твой вижу лик любя
Я - ангел и тебя... оставить не посмею...
Люби как прежде: страстно и забвенно!
Юна ты и дерзка, как ураган!
Былых обид смой боль в пучине пенной
Язвящих слов развей густой туман...
05.2003
Ничего прекрасней нет...
Ничего прекрасней нет
Чудесной дружбы парня и девчонки.
Забавно видеть, как пугливо челки
При встрече отражают свет...
И время, не тревожа, их
Рекою тихою обходит стороною
И лишь трава, заботливой рукою,
Плетет ковер душистый для двоих...
Легко и беззаботно паренек
Свои стихи девчонке прочитает
Они вдвоем. Их ветерок ласкает
И в их сердцах теплиться огонек...
И нежной аурой, как куполом, закат
Их укрывает алой пеленою
Звенит сверчками небо над рекою...
И их глаза как яхонты горят...
Они молчат так мило! В тишине
Они нашли... что так давно искали
Не надо слов: глаза все рассказали
О как их взгляд знаком и дорог мне...
К ним ангелы слетаются с небес,
В восторге как от бога и богини
И птицами в небесной сини
Поют им... и танцует лес...
И в танце нежных рук и жарких тел
Они легко одежду будней сбросят
И, обнимая, девочка попросит:
"Люби меня! Ты это так хотел..."
Они сольются в страсти не спеша
Танцуя в темпе ангельского вальса
В движении юных тел, в экстазе танца
Их души покоряют небеса...
Их две души - две яркие звезды
На, бесконечном, жизни небосводе
Они сумели путь найти к свободе...
Ведь это были... я и ты...
04-05.2003
Тревогу, девочка моя, забудь
Тревогу, девочка моя, забудь
Все будет так, как хочешь ты что б было
Прости за дней, ночей тревожных жуть
И вспомни то как страстно ты любила...
И вспомни то, как нежно ты меня
Ласкала, гладила и в губы целовала
А я, твое доверие любя
Предал... Когда себя ты мне отдала
В тот страсти миг я словно был в огне
Но я за день тот полностью в ответе
Не бойся, Солнышко, дай руку мне
Тебя не брошу ни за что на свете
Все будет так как хочешь ты того
Не жди подвоха от меня и Бога
Дай обниму тебя, не бойся ничего
Дай обниму тебя, и вся уйдет тревога...
Скоморох
Пробач шута. Він просто - скоморох,
А ти - царівна, вередлива пані.
Ти тіло маєш, як в прудкої лані.
Ти вище всіх! Бо вище - тільки Бог.
А я кривлявся, плакав і сміявся
І я тебе смішив, як тільки міг.
Та ти сказала: "Звідкіля він взявся?
Облудний, довгий має він язик."
Я кланявся, аж голову забив
А ти при виді крові - розсміялась.
Таку тебе, чомусь я полюбив,
І серце від кохання розривалось...
Але мене ти кинула катУ,
Сказавши: "Він повинен замовчати!"
Ти не змогла пробачити шуту,
Що зміг тебе так щиро покохати...
15.08.1992
Лист коханій
Мила моя, на тЕбе чекаю,
Уві снах своїх і наяву.
Ти прийдеш, це я добре знаю
І я стан твій стрункий обійму...
Ми підемо по краю провалля,
По вузенькій дорозі життя,
Понесемо ми вогник кохання
І не буде назад вороття...
Мила моя, на тЕбе чекаю
Ти одна, хто потрібний мені.
Від кохання яскраво палаю,
Як троянда у лютій зимі.
Нам завіщано разом страждати,
Разом шлях весь земний перейти.
Та хотів би я тільки узнати
Як тебе, моя мила, знайти...
29.08.1992
Пробач мене за те, що я люблю
Пробач мене за те, що я люблю.
За те, що я цілую твої руки.
Ніхто і навіть кладовищні круки
Не зможуть знищити любов мою!
Бо я люблю і дивлюся в життя,
Як на стежину, що веде до Раю,
де щастю нашому не буде краю,
Де будем поруч тільки ти і я...
Зі мною будь! Мене не залишай
І я з небес зірву для тебе зорі
І буду поруч в щасті і у горі
Лиш ти ніколи не кажи "Прощай..."
Лиш ти ніколи не кажи "Забудь..."
І я тебе ніколи не покину
Я раб твій вірний буду до загину,
Якщо один ми виберемо путь.
07.09.1992
Пожовклий лист приніс мені печаль
Пожовклий лист приніс мені печаль
Холодний дощ приніс тривожні думи...
І хмари без просвіту в синю даль
Несуть зі смутком моїм повні суми.
Осіння ніч панує на землі
І тільки вітер колихає віти
Шепоче листя жовте щось мені,
Але нічого я не можу зрозуміти...
Сумую я. Лишився я один
Серед пустого і безрадісного світу
Думки мої гірчать, як та полин
І я ніколи вже не зможу полюбити...
Прошла любов. Лишилась тільки біль,
Осіння злива та холодні ночі.
І думи, що несуться звідусіль
І згадка про твої чарівні очі...
30.10.1992
Чому, маленька, ти сумна?
Чому, маленька, ти сумна?
Чому сумна?
Невже у цьому є вина?
Моя вина.
Невже коли були одні
Не те казав?
Невже тебе в уста твої
Не цілував?
Невже даремно я і ти
Були разом?
Невже кохання і вірші
То тільки сон?
Тоді за все мене пробач
За все пробач.
Всміхнись, кохана, і не плач.
Прошу, не плач!
Я сльозоньки твої сумні
Із щік зітру.
До себе лагідно тебе
Я пригорну.
І будем знову, як колись
Разом одні.
Ти тільки, прошу, посміхнись!
Всміхнись мені...
06.12.1992
Згадай колись, що є у тебе друг...
Згадай колись, що є у тебе друг,
Який тебе і далі ніжно любить.
Який і пожаліє й приголубить
І не забуде ніжність твоїх рук.
Згадай його, коли сидиш без сна,
Коли тривога мучить твою душу,
Коли у серце біль впускає стужу
Згадай його з усмішкою, без зла...
Його, якщо у серці біль, згадай!
І він прийде скрізь ночі і тумани
Прийде і мовчки поруч тебе стане,
Твоєму смутку він покладе край...
Ти тільки свого друга не забудь,
Який тебе так віддано кохає
І хоч не знати, що на нас чекає,
Його, прошу, ніколи не забудь...
14.03.1993
Моє маленьке, лагідне дитя
Моє маленьке, лагідне дитя,
Дай я тебе до себе пригорну,
Тебе, яку шукав я все життя,
Тебе, яку, боявся, не знайду...
Дай поцілую я уста твої,
В твоїх очах без остраху втоплюсь.
Тебе зустрів я, певне, уві сні,
І через це - прокинутись боюсь...
Скажи мені, що це не тільки сон,
Що я, нарешті, зміг тебе знайти.
Скажи, що далі будемо разом
Ми рука в руку по землі іти...
І я для тебе світ переверну,
Зорю з небес я принесу тобі!
Дай я тебе до себе пригорну,
Дай поцілую я уста твої...
10.05.1993
Де ходиш ти, моя завітна мрія?
Де ходиш ти, моя завітна мрія?
Чи зможу я колись тебе знайти?
А як знайду, чи дійсно я посмію
До тебе без вагання підійти?
Чи зможу я тобі тоді сказати:
"Привіт! Тебе я все життя шукав."
Чи зможу я тебе поцілувати?
Тебе, яку давно вже покохав...
Тебе, яку у своїх снах омріяв,
Тебе, якій я серце віддаю...
Мій смуток вітер назавжди розвіяв,
Бо бачить Бог, як я тебе люблю!
Я зроблю все, щоб ти була щаслива:
До твоїх ніг я всесвіт покладу,
Коли тебе зустріну, моя мила,
Коли тебе, нарешті я знайду...
22.05.1993
Я про тебе думаю завжди...
Я про тебе думаю завжди:
Де б не був я, що б я не робив.
І щасливий я, що зміг тебе знайти,
Що тебе так сильно полюбив.
Мила моя, я тебе люблю
Очі твої бачу уві сні.
За єдину усмішку твою
Серце своє віддаю тобі...
Чародійко ніжна ти моя!
Королівно моя чарівна!
Без тебе не проживу ні дня
Без тебе вночі лежу без сна
Бо про тебе думаю завжди:
Де б не був я, що б я не робив.
І щасливий я, що зміг тебе знайти
Що тебе так сильно полюбив.
18.06.1993
Моє миле, ніжне кошеня
Моє миле, ніжне кошеня,
Ангелочок лагідний ти мій.
Розжени, будь-ласка, смуток дня
І тривогу розжени, розвій...
Я один у темряві стою:
Світ не милий без тебе мені.
Ти єдина є кого люблю
Разом без вагання віддаю
І життя і серце я тобі...
Ніжне моє лагідне дитя,
Ангел мій небесний і святий!
До тебЕ я йшов усе життя:
Кращої за тебе не знайти.
Освіти умішкою мій шлях.
будь зі мною в щасті і біді.
хай нещастя згине у віках
і мого кохання білий птах
все життя служитиме тобі...
07.08.1993
Моя мила, рідна і єдина
Моя мила, рідна і єдина
Моя ніжна, вірна і свята
Моя добра, нескінченна сила
Ти скарбниця моя золота...
Ти в пустелі - жадана криниця,
Ти - єдине щастя на землі!
Ти - моя беззахісна зіниця,
Джерельце ти чисте навесні...
Ти є світ, ти - зорі, ти - тополі,
Ти - міста, ти - небо, ти - зоря!
Ти є вітер вільний на просторі:
Обіймаєш сущі і моря...
Доля моя, мила і єдина!
Ти прийшла до мене уві сні.
Будь завжди, завжди зі мною, мила!
Бо потрібна ти завжди мені...
10.11.1993
Любов у листах
(присвячується А.Б.)
А ми з тобою у листах плели
Тремтливий візерунок почуттів
І у словах, як у ріці плили,
Тонули в фразах неземних світів...
Ми фліртували, ніби на землі
Крім нас лишень є вічність і любов...
Та ми кохались тільки уві сні
Сріблястокрилі ангели немов...
Ми поспішали випити до дна
Як трунок темний терпкий елексир
Гріху вина у келиху вина
П'янила кров і позбавляла сил...
І знали ми: нам світ цей гомінкий
Пройти скрізь біль і радість не дано...
Листи з віршами в бесіді німій
Багряне замінили нам вино...
08.05.2000
В нашем мире лишь ты и я...
В нашем мире лишь ты и я...
В миг когда я целую тебя...
В нашем мире нет места другим...
Ни веселым, ни добрым, ни злим...
Только мы... составляем наш мир
Бесконечной любви элексир
Пьют наши сердца в унисон
А ведь это, всего лишь,- сон...
31.03.2003
Доросла гра
Доросла гра... пародія кохання
Вже догоряє полум'я свічок
За злетом пристрасті іде розчарування
Гірчить кохання випитий ковток...
05.05.2003
Порада
(Присвячується моєму Янголу - Лілії (А.Б.))
Тобі це мабуть ще не вдалося відчути:
Життя тече у діях і чеканні.
Навчись чекати: не розтягуй час...
І радість зустрічі твою воскресить душу.
Прости й люби! І срібний біль
Обернеться янтарною росою
Безмежного кохання відчуття.
І пам'ятай: твій хлопець - тільки твій ...
07.05.2003
Стелив трояндами...
(Присвячується моєму Янголу - Лілії (А.Б.))
Стелив трояндами до ніг твоїх кохання
Та квіти зламані втопилися в жалю:
"Я буду з ними плакати до рання"-
казала ти - "І як вони - умру".
В горнятко мрій збирав я чисті сльози
Що їх мій Фенiкс у очах приніс.
Я оживляв криваво ранні рози
І в Сад Надій висаджувати ніс.
Твій біль і жаль я буду лікувати,
Всю ніч тримати руки у руках,
Від муки чорні губи цілувати,
Легким лякати сміхом смерти жах.
...до ранку я не дам тобі померти
Ta віднесу тебе бліду у Сад Надій.
"Живі!" - всміхнешся і втечеш від смерти,
Мені сказавши: "Відтепер ти мій!"
09.05.2003
Відкрий кватирку...
(Присвячується моєму Янголу - Лілії (А.Б.))
Відкрий кватирку по спекотнім дні
І залиши відкритою до рання
Я прилечу до тебе уві сні
І принесу тобі своє кохання.
Тяжкі тіла покинемо ліжкам
Сплетемо душі в радіснім екстазі
Полишем гріх з мораллью сам на сам
Їм є про що балакати, наразі.
А ми підем у пахощі нічні
Майнем разом із ельфами кружляти
І я вже на яву, а не вві сні
Тебе, мій ангел, зможу покохати...
...а в ранці під переливи цикад
Тебе я проведу до твого тіла.
Відкрий кватирку знову... щоб назад
Душа моя до тебе прилетіла...
10.05.2003
Страти час...
(Присвячується моєму Янголу - Лілії (А.Б.))
Страти час кожний раз переноситься
Заплітаючи стрічки надій.
Білий сніг тополиний проноситься
Наче спогади давніх подій...
І журбою пливуть журавлиною,
У мінорі, загублені дні.
Знову снишся лілеєю білою
Ти мені...
11.05.2003
Як швидко настає розпука...
(Присвячується моєму Янголу - Лілії (А.Б.))
Як швидко, бачиш, настає розпука
За миті грішного, солодКого жалю.
Як боляче висміює розлука
Мене за те, що я тебе люблю.
І гірко кров змішалась із сльозами.
Коханка моя нова - Самота:
Гірка, убога, бідна сирота,
Мене голубить ніжними словами...
Але за пазуху я камінь покладу,
Сердечний спів я заглушу зітханням.
На голі плечі крест звалю каральний
І на Голгофу, змучений, піду.
І, кров смакуючи, гіркі іржаві цвяхи
Від мого серця душу відбeруть.
Божественно любив! Ну що ж. Тепер до плахи,
Останній, залишився путь.
13.05.2003
Не край мене...
(Присвячується моєму Янголу - Лілії (А.Б.))
Не край мене, не бий мене сльозами:
Бринить тривога, як сумна струна...
Майнем у вирій! Сплетемось руками!
Забудем біль! Весна прийшла... Весна!
Навішо дзеркало сльозами закриваєш
У марнотратстві нездісненних мрій?..
Скажи, кого сьогодні ти ховаєш
На кладовищі згублених надій?..
Скажи мені хто міг тебе образить
І я в бою з ним коршуном зійдусь!
І втрати біль перетворю в екстази
Кохання світлого у ніжному раю...
Згадай п'янкий, прозорий, теплий вітер!
Згадай наш сон! Згадай єднання душ!
Згадай, в листах, кохання наших літер...
Дощу весіннього блакитний душ...
...
І знай, що буду я тебе завжди любити
Холодним літом і в спекоті стуж...
13.05.2003
Прозорий біль
(Присвячується моєму Янголу - Лілії (А.Б.))
Прозорий біль душі не відпускає
Як боляче! І дивно... як вві сні
Я знаю, що вона мене кохає,
Та чи дістанеться, у цім житті, мені?..
Як боляче усе життя шукати
Але знайшовши... відпустити знов.
Як гірко фею дивну покохати
Їй нишком розказавши про любов...
Як боляче і плакать і радіти
У Вічності відвоювавши мить.
Як легко стало раптом в світі жити
Коли її зумів я полюбить...
15.05.2003
Я ... ...
(Присвячується моєму Янголу - Лілії (А.Б.))
Немає горя і нема жалю
Є тільки наші дивні сподівання
Химерні сни, безглузді зазіхання
І тихі сльози. Я ... ...
Нема гріху, то ж і нема спокути
У цім безмежнім зорянім раю
Чи зможеш ти в душі хоч щось відчути?
Почувши тихе: Я ... ...
Багряні зорі, кришталеві роси
На небеса й поля я розіллю...
В екстазі грішному розпущу твої коси
Коли почую: Я ... ...
15.05.2003
Мій Янгол яснокрилий...
(Присвячується моєму яснокрилому Янголу - Лілії (А.Б.))
Мій Янгол яснокрилий полетів
У далечінь сріблясту, небокраю...
В журливому потоці сірих днів
Його повернення я з ніжністю чекаю.
Я залишу всі речі на місцях,
Готуючись до зустрічі в мажорі.
Я виглядатиму його у небесах
Коралові розвішуючи зорі...
І зупиню годинник на стіні,
Впустивши в серце радісне чекання.
І цілу ніч стоятиму в вікні
Разом з дощем. До самого світання...
15.05.2003
До мене ти прийшла та поруч стала...
До мене ти прийшла та поруч стала,
В савані білому, облудлива стара.
Холодним дотиком торкнулась і сказала:
"Я не по тебе. Просто так зайшла..."
До рання в "дурня" грали ми з тобою
І карта йшла мені, бо хтось мастив.
Ти Усмішкою шкірилась страшною
І виграв я собі ще п'ять життів...
З п'яти троянд ти вибрала єдину
У сиві коси свої назавжди вплела.
"Тобі чотири стане на могилу"-
"Навіщо?"-"Знатимеш..." - смІхом відповіла.
А на прощання ти мене обдарувала,
От страху липким, поглядом мерців
Сказала: "Я любов твою забрала...
Та не тужи: у тебе - п'ять життів!"...
15.05.2003
Ти - удома...
(Присвячується моєму ніжному Янголу - Лілії (А.Б.))
Розстелю шовкові штори і фіранки,
Настіж вікна в прохолодну ніч відкрию,
Серце ніжними надіями зігрію
І один, без сна, чекатиму світанку...
Ранок, протягом, увірветься сердито,
Розливаючи чорнила на папері.
Цілий день без відпочинку двері
Будуть гупати, у справах, діловито.
А на вечір тіло знову зв'яже втома.
І надію стане думка відганяти
Та коли вже буду двері відчиняти
Не сховаю сльози: ти - удома...
17.05.2003
Я знову збудженно спішу тебе любити...
Я знову збудженно спішу тебе любити.
Ковтаю груди твої жадібно губами,
Твою куйводжу зачіску руками,
В бажанні грішному тобою володіти.
Вологу пристрасть твою стримувать не буду,
Порину в ніжні твої, лагідні обійми.
Нас вечір зоряний накриє ніжно війми
Ховаючи від людського осуду.
Затьмарить розум насолода без останку.
БагрЯні в небі нам привидяться вітрила.
Та після бурі повернемо Богу крила
І поруч лежачі промрієм до світанку...
17.05.2003
Ти увірвалась бурею в життя моє...
Ти увірвалась бурею в життя
Моє таке спокійне до нестями!
Своїми ніжними вологими губами
Втоптала душу мою в каяття...
Ти одяг слів мій кинула у піч,
В спокусі ніжній душу оголила.
Я не казав тобі "Люблю" та цілу ніч
Мене безтямно ти й божественно любила.
А ранок думками заплутався в гілках
І вітер з розпачу хотів вікно розбити.
Я був один. Та я стискав в руках
Записку: "Вже навчився ти любити"...
19.05.2003
Спакую сни у чемодан розчарувань.
Спакую сни у чемодан розчарувань.
Вдягну накидку з ніжно-синьої туги.
Зберу букет із перетриманих бажань.
Одягну маску зі сріблястої фольги.
Візьму гілляку кострубатого жалю,
Закрию очі окулярами журби,
В горнятку щастя трунок горя розчиню:
Зачну містерію сільської ворожби.
І серце кинувши в полоні ніжних слів
Від тебе, безсердечний, утечу.
Згорю живцем в безумнім пеклі почуттів
І Феніксом у зорі полечу...
19.05.2003
Криваво-чорні сипали з небес...
Криваво-чорні сипали з небес
Криштали смутку сяйвом пурпуровим.
І душу нищило різке облудне слово,
І страх, у снах похований, воскрес...
Розверзлись криком срібні небеса
І ангел впав прозорою сльозою.
І вмер. Воскрес. Істотою людською.
І в камінь болі втілилась сльоза.
А вітер в очі набивав пісок.
Старанно, наче в пасочки дитина.
У пастці мрій продала мати сина
І самота із серця пила сок...
В безглуздій грі під назвою "життя"
Ми різні захищали барикади.
Ну що ж. Чекай. Я не просив пощади.
То ж і не буде більше каяття.
19.05.2003
Розтривожили радісні сни!
(Присвячується моєму Янголу - Лілії (А.Б.))
Розтривожили радісні сни!
Вже не будеш сльозами вмиватись!
З милим будеш разом прокидатись!
Під п'янкі аромати весни...
Ти поринеш у сонячний вир!
Піднесешся з коханим до хмар!
Ви підете по стежці Стожар
Взявши четверо ангельських крил...
Назавжди з твого серця підуть
І турбoти і сум і туга.
І веселкою літні луга
Від кохання твого розцвітуть...
19.05.2003
Я змайструю тобі амулет
(Присвячується моєму Янголу - Лілії (А.Б.))
Я змайструю тобі амулет
У дарунок. Від чистого серця.
В ньому виріжу ніжний портрет
На якім ти щасливо смієшся...
Я закличу всі сили добра
Амулет від біди захищати.
Причарую два срібних крила,
Щоб могла ти у хмарах літати...
І зібравши тремтіння душі
Амулет я наповню коханням,
Щоб сердЕнько в рожевій журбі
Захищав він твоє від страждання...
19.05.2003
Пружина страху розірвала груди
Пружина страху розірвала груди
Залило очі чорною тугою.
Пустота...
У масках безсердечних ходять люди
В катран турбот завернуті душою...
і майота...
З нещирих мрій складемо ми багаття
Останнє промумлисимо зізнання
Та все одно...
Позаду рай. Попереду прокляття
Пізнали ми божественне кохання
Колись давно...
21.05.2003
Сховаю сльози у сухий кулак...
Сховаю сльози у сухий кулак
І подивлюсь на тебе із журбою.
Тече секунда краплею малою.
Це добрий знак. І це - поганий знак.
Складу папери, речі і думки.
Зітру надію з мокрого обличчя.
А за рікою сонце мальовничо
На хмарах розкладає писанки...
Льодинки страху в серці розтоплю,
Згадаю час проведенний з тобою,
Торкнусь губами до глухого болю
Та в ранок настіж вікна розчиню...
І тіні мрій розливши по землі
У роси босий мріяти полину.
Зловлю у руки кицю тополину
І знову усміхатимусь вві сні...
21.05.2003
РАНОК
Попрощались світанкові зорі
ВбрАлися в барвІнкове намисто.
Причесавши пензлики бузкові
Язичком вмивалось рідне місто...
І в пухнастім, сонечко, халаті
Застеляло небо із сатину.
І веселі киці волохаті
Розносили долю тополину...
22.05.2003
Потрісканий асфальт
Потрісканий асфальт. Каштанові свічки.
За парканом - церковний тихий рай.
Ця музика... Ці білі пелюстки...
І цей п'янкий, багряний небокрай...
Травнева ніч. Духмяний ніжний вальс.
Політ у снах. Цілунки на яву.
Цнотливий погляд. Ласки у гріху.
Кохання першого такий сумний екстаз!
І цей скажений, вогняний стриптиз:
Лякливий вир розхристаних думок.
І недоступних губ п'янкий ковток,
Політ у хмари, погляд зверху вниз...
І ніч без сна. І мрії про любов...
І вічність - путь що прагнемо пройти.
І вітер волі. І розрив оков.
Спасибі Господу, що зміг тебе знайти...
22.05.2003
Заблищали очі волошкові
Заблищали очі волошкові:
Ангел мій маленький зажурився
Росами джерельними умився
Одягнувши шати світанкові.
Смутку ночі ніжне одіяло
Скинув. Позіхнув і потягнувся
Крильцями махнув і посміхнувся
І тихенько серце заспівало.
Ельфи-діти перли водограю
Пензликами-снами малювали
Пісеньку про ангела співали
І про те, як я його кохаю...
Я у небо зоряне всміхався
Розсипаючи коралові аврори
Ти лети, мій ангел у простори!
Не сумуй, що я один зостався...
26.05.2003
Я поцілую ніжно на останок
Я поцілую ніжно на останок
Тебе в красивий і високий лоб.
Благословенний наш останній ранок
І наш роман смішних наївних спроб.
Пророкували нам завжди розлуку,
А ми безтямно вірили в святе
І пили цю гірку солодку муку -
Це божевілля чисте і брудне.
Ми танцювали смуток безнадійний
Допоки грала музика небес.
"Тепер ти вільна" - "Відтепер ти вільний" -
Пророчий голос із пітьми воскрес...
Та наші сльози - кришталеві кулі
Ніхто не зміг пророцтвами розбить.
Ніхто і досі під крилом зозулі
Божественно не вміє так любить...
26.05.2003
Сумний П'єро
Я відіграв свою по п'єсі роль:
Сумний П'єро. Хтось мав його зіграти.
Хтось мав таємно, гірко покохати!
Простий поет. Не лицар. Не король.
І сліз на білій крейді чорний слід
І в серці біль. A ці безглузді рими...
О мій П'єро! І де береш ти сили?
За що кохаєш цей жорстокий світ?
Скажи чому всміхаєшся сльозами
Даруючи усім свої пісні?
Та очі твої все ж такі сумні:
Ти срібний біль нанизуєш рядками.
...Помер П'єро. Закінчилася гра.
Розбиті вщент римовані зізнання:
Забуто вірші про святе кохання...
Finita la comedia. Pourquaі?*
26.05.2003
Я скину з ніг подерті черевички...
Я скину з ніг подерті черевички
Що їх мій шлях зносити допоміг.
Я втік від зливи і утік від мжички
Ступив на твій неходжений поріг.
А ти мене напевне вже й забула
А ти мене не знала. Загула.
Ти слів моїх не бачила. Не чула,
Бо ти була до слів - глухоніма.
У твої руки я поклав троянди.
У твої очі - поцілунок снів.
У вуха твої - співу диферамби.
О як з тобою бути я хотів!
Та цегла слів притиснула зізнання.
Твій погляд ланцюгами закував.
Я так хотів щоб в нас було кохання,
Але на пекло вийшов схожий рай...
27.05.2003
Tільки душі плачуть в унісон...
У танці днів, у вирої світів
Духмяний трунок вип'ю до останку.
Покину тіло. На струні світанку
Злечу, діставши крила від Богів.
І закричу. Від щастя і журби.
Заплачу від глумливого екстазу.
Покладу душу в поминальну вазу,
А тіло - в труну. І піду у сни.
Та прокидаючись забуду дивний сон.
Покриюсь весь зеленою нудьгою.
Бо тільки в снах кохаюся з тобою
Бо тільки душі плачуть в унісон.
27.05.2003
Я із мозайки почуттів...
Я із мозайки кострубатих почуттів
Складав мелодію щасливого кохання.
Вплітав у сльози зоряне зізнання,
Мостив побачення бруківкою віршів.
Ранковий вітер мрій і сподівань
Я підіймав щоранку над полями.
Співав у небі ніжними піснями
Своїх сумних та радісних зітхань.
Носив у жменях роси навісні,
Розвішував коралові світанки
І дарував коханій тихим ранком
Божественні конвалії лісні.
Та відгуляв кохання буревій,
Скуйвойдивши бажання і волосся.
У вирі днів минуле пронеслося
Забравши в сон чарівний образ твій.
І сірих днів бездумний караван
Плететься знову паперовими ногами.
Закидав дощ мене безсонними сльозами
Та твій стрункий я не забуду стан...
27.05.2003
Покладу лист на камін...
Покладу лист на стапельний камін
Там він тебе чекатиме до ранку,
А я зберу журбу і по світанку
Лиш пам'яті залишу сивий тлін...
Пробач мене бо мушу вирушати:
На схід вітрила навострив мій дух.
Покладу сльози у долонь і наче пух
Полину в даль: надіну мрії шати.
Забракне слів і мовчки усміхнусь,
З душі нарешті скину скиглий камінь,
Повішу робу на засмаглій брамі
І в подорож далеку подадусь...
І зроблю крок до лагідних небес,
Розправлю врешті білосяйні крила.
"Я в тебе вірю." - так ти говорила
І через це я ангелом воскрес.
28.05.2003
Розкішною була твоя хода...
Розкішною була твоя хода
А зверхній погляд болем обіймав
Ти була з паном. Та була сама.
А він, цього, мабуть що і не знав.
Ти нишком усміхалася мені
І пестила в журбі крихкий бокал
Ta очі плакали твої. І я страждав:
Німі до жалю були ми тоді.
Нас веселив розбещений бомонд,
Богема слів, натхнення і вина
А ми бажали грішних насолод
Та був самотній я. І ти - одна...
Проте наш гріх залишився в думках.
І пан подав тобі розпушене хутро
Ну що ж. Пробач. Зустрінемось у снах
Коли в житті зустрітись не дано...
29.05.2003
Туман холодний ранішних думок
Приніс тривоги крижану росу
І буревій гірких передчуттів...
Я збудженно ковтав кохання сок
Оголену ласкав твою красу
У вирі помаранчових світів...
Та ти тепер відштовхуєш мене
"У мене інший є.." - словами б'єш
І закриваєш двері на засов...
А я наївний думав: "Це мине!"
Та ти єхидно поглядом січеш:
У кіпінь льоду кидаєш немов...
Чому усе ж нудьгую я у снах?
На пепелищі справжніх відчуттів
Я очі твої згадую ясні...
І наш роман читаю у думках
Гортаючи сторінки почуттів...
Скажи чому ще снишся ти мені?
30.05.2003
Я напишу тобі листа
(присвячується моєму Ангелу)
Я напишу тобі листа та не відправлю.
В нім я не буду Ангелом і Богом.
Я стомлено присяду за порогом
І голову на кулаки в журбi поставлю.
Я буду просто краплею у морі:
Одним із сотень тисяч міліонів.
На цім тиркатім і мінливім фоні
Мене не видно, як в полудень зорі.
У сірій масі ти мене не знайдеш
Коли піду розбитими шляхами.
Брудні розмажу сльози рукавами,
А ти мені "Прощай" у спину скажеш...
Напишеш ти мені листа і зимний вітер
Його у небо жбурить без вагання.
А я... синицю випущу чекання,
Щоб принесла твого листа росинки літер.
Ми пісні будемо з луни сумні складати
Бо нам зустрітись: це як сон і явність.
Скажи, навіщо нам така брудна реальність?
Коли у снах уміємо літати...
30.05.2003
Перевод стиха В.Сосюры "Так ніхто не кохав" (RU)
Так никто не любил. Через тысячи лет
лишь приходит подобное чувство.
Воспылает во тьме изумрудный рассвет -
дивных красок весеннее буйство...
Поднимается в высь, пробудившись со сна,
к мириадам подняв свои руки,
в день такой, расцветая улыбкой, весна
и дрожит от божественной муки...
А в тумане ночном ярким блеском влечет
нежный взгляд моё серце тоскою...
Разливается кровь и по жилах течет,
словно пахнет она лебедою...
Эй, вы зори мои!.. Небосвод тихий мой!..
Где вы видели чувство сильнее?..
Для неё я сорву Орион золотой
на манящей жемчужной алее...
Так никто не любил. Через тысячи лет
лишь приходит подобное чувство.
Воспылает во тьме изумрудный рассвет -
дивных красок весеннее буйство...
Поднимается в высь, пробудившись со сна,
к мириадам подняв свои руки,
в день такой, расцветая улыбкой, весна
и дрожит от божественной муки...
07.06.2003
СОНЕТ (вільний переклад "Сонету" С. Єсєніна)
Я сльози гірко лив на зорянім світанку,
Коли ясна зоря кришилась в небеса,
І хвиля стогін мій ховала до останку,
І дивно арфами бриніла в ній роса.
Сказала хвиля тут: "Даремно ти сумуєш", -
І, одяг скинувши, розлилась по землі,
А місяць серпиком добавив: "Ти відчуєш,
Як застужу твої я сльози в кришталі."
І я приніс тобі, царівні ясноокій
Коралі сліз моїх, журливих, одинокі,
І ніжний тлен із вічності чудес.
Але мене, твої, не раді бачить очі...
Віддай тоді мені, за все чого не хочеш,
Віддай цілунок за журбу небес.
Оригінал вірша:
Сонет
С.Єсєнін
Я плакал на заре, когда померкли дали,
Когда стелила ночь росистую постель,
И с шепотом волны рыданья замирали,
И где-то вдалеке им вторила свирель.
Сказала мне волна: "Напрасно мы тоскуем", -
И, сбросив свой покров, зарылась в берега,
А бледный серп луны холодным поцелуем
С улыбкой застудил мне слезы в жемчуга.
И я принес тебе, царевне ясноокой,
Кораллы слез моих печали одинокой
И нежную вуаль из пенности волны.
Но сердце хмельное любви моей не радо...
Отдай же мне за все, чего тебе не надо,
Отдай мне поцелуй за поцелуй луны.
1915
16.06.2003
Прощавайте...(переклад останнього вірша С.Єсєніна)
Оригінал вірша:
До свиданья, друг мой, до свиданья.
Милый мой, ты у меня в груди.
Предназначенное расставанье
Обещает встречу впереди.
До свиданья, друг мой, без руки, без слова,
Не грусти и не печаль бровей, -
В этой жизни умирать не ново,
Но и жить, конечно, не новей.
1925 С.Єсєнін
Прощавайте, друг мій, прощавайте
Милий мій, ви в мене у дущі.
Нас чека розлука, але знайте, -
Стрінемось в майбутньому житті.
Прощавайте, друг мій, без руки, без слова,
Не журіть, всміхніться найскоріш, -
В цім житті вмирати нам не ново,
Але й жити, певно, не новіш.
17.06.2003
Ще один варіант перекладу:
До побачення, мій друже, до побачення
Милий мій, ти в мене у дущі.
Ця розлука, в тім, не має значення:
Стрінемось в майбутньому житті.
До побачення, мій друже, без руки, без слова,
Не журись, та усміхнись скоріш, -
В цім житті вмирати нам не ново,
Але й жити, певно, не новіш.
18.06.2003
СОНЕТ II (Нарешті збожеволів я...)
Нарешті збожеволів я від справжнього кохання,
Коли моя пройшла вже золота пора.
І я, як в юності, не можу спать до рання,
І знову мариться, душі і тіла, гра.
Зачарувала душу мою мавка ясноока,
Коли бродив у нетрях, ніби сам не свій.
Але й вона була пекельно одинока,
І сльози падали з її зелених вій.
Віршами мавку я зумів причарувати,
Вона мене - піснями... Й почали:
На неї - я, вона - на мене, чатувати,
Та, в грішнім флірті, щастя не знайшли...
Навіщо ми одне на одного полюєм? -
Ніколи ми разом кохання не відчуєм...
26.06.2003
СОНЕТ I (Навіщо я, скажи, посмів тебе любити...)
Навіщо я, скажи, посмів тебе любити,
Коли сумна заплакала вже осінь по весні,
І журавлі у вир вже мусили летіти
І замерзали ніжні роси в кришталі.
І я тобі тоді признатись був не в силі -
Страшною прірвою, був спинений, в роках.
І малював у чарці очі твої сині,
І ніжно вени сині різав на руках.
І у гірких сльозах лежав я до світанку,
У перегарі виннім звук топив зітхань.
Пробач за те, що закохався на останку -
Любов така - це саме гірше з покарань.
Навіщо нам на старість ТАК любити?
Вже краще від нудьги по вовчи вити!
26.06.2003
Кого чекаєш, дівчинкo моя?
Кого чекаєш, дівчинкo моя? -
В твоїх очах туманних - дивна мрія.
Прозорий погляд лине за моря,
Стіка, сльози, сполохана надія.
Ти дивишся крізь мене в синю даль -
Де твій коханий так тебе чекає!
Біжи, маленька, - він тебе кохає!
Нехай тобі мене не буде жаль...
Багряні ти вітрила піднімай!
А я залишуся стояти на причалі.
Пливи, рідненька, в ніжносяйні далі,
І свого принца віддано кохай!
І лиш у снах, коли всі принци сплять,
До тебе янголом я буду прилітати.
І ніжні твої губи цілувати
І сон спокійний до світанку ткать...
26.06.2003
Я не можу з тобою лишитись, пробач, я не можу.
Я бродяга - мене спокусли далекі світи.
Я тікаю від щастя. В останнє торкну огорожу,
Щоб на завжди із твого життя у печалі піти.
Ти на мене ще будеш із болем душі виглядати,
І калататись серце ще буде від кроків чужих,
І з надією будеш у роси рясні вибігати,
Та нарешті помітиш що біль поступово цей стих...
І ти станеш як всі на роботу нерідну ходити,
І кричати і бити нерідних хоч рідних дітей,
І питати ти будеш себе: "Що це значить - любити?",
І не будеш від мене чекати ніяких вістей.
І нарешті дістанеш до мене велику відразу,
І з прокльонами згадувать будеш ти ласки мої,
І уже не кохатись, а посуд трощить до екстазу
Будеш ти щоб заповнити якось безрадісні дні.
Та коли повернусь і побачу гнилу огорожу
Ти спокійно відкинеш безглузде моє каяття:
"Я не можу тебе залишити, пробач, я не можу.
Я не можу пробачить тебе за розбите життя."
27.06.2003
