Поезія про Кохання
або
Поезія Високих Почуттів
На цій сторінці зібрані поетичні твори про високі почуття. До кожного у свій час в житті вони приходили, приносячи чи то радість, чи то горе, чи то смуток, чи то надію, але завжди залишали свій відбиток десь у глибині душі. Поезія цих авторів була вчасно записана на аркуші паперу і передана до думки загалу. Отож, читайте і насолоджуйтесь вічною грою слів і почуттів...
Поезія Грайливої Зіроньки
- "Як сон життя минає..."
- "Для кохання в нас часу мало..."
- Теорема
- "Прости, за все прости..." (07.02.1995)
- "Зима. Сніги. А серед них –..." (10.02.1995)
- "Віднині я буду бачити Тебе у снах..." (10.02.1995)
- "В житті доріг ми маємо багато..." (13.02.1995)
- "Пригадую собі той день і час..." (14.02.1995)
- "Паралелі життя, паралельні дороги..." (14.02.1995)
- "Ніби все було лише вчора..." (27.02.1995)
- "Хай все залишиться як було..." (03.03.1995)
- "Обійми мене сильніш..." (19.03.1995)
- "Весна прийшла до мене із дощем..." (19.03.1995)
- "Прощай Сашко..." (19.03.1995)
- "Цей вірш для Тебе, юна леді..." (20.03.1995)
- "Ти для мене, як сонце для цвіту..." (20.03.1995)
- "Скільки років спокійно жила..." (21.03.1995)
- "У Дон Жуана формула одна..." (21.03.1995)
- "Цей вірш для Тебе, юна леді..." (27.03.1995)
- "Було колись: любились ми з Тобою..." (27.03.1995)
- "Навколо ніч..." (13.05.1995)
- "Стоїш - і дивишся на мене..." (14.05.1995)
- "Словами ранила себе..." (27.05.1995)
- "_Сумує в віконці захмарене небо..." (01.06.1995)
- "_Облудливо місяць мені засвітив..." (16.06.1995)
- Небесна Казка (17.06.1995)
- "_Святослав - наймення князя..." (18.06.1995)
- "_Собі б дозволила кохать..." (22.06.1995)
- Сонет (24.06.1995)
- Дівчинка (15.07.1995)
- Страх (15.07.1995)
- Ниточки Життя (15.07.1995)
- "Сльозинка впала..." (20.09.1995)
- "Таїна життя..." (27.09.1995)
- "Кохання, мука, почуття..." (27.09.1995)
- "На Твоїх устах нестримне бажання..." (27.03.1997)
- "Солодко спалось в обіймаз удвох..." (08.08.2003)
Як сон життя минає
І пристрасть нас чекає
У вічності буття.
08.2003
Для кохання в нас часу мало,
Для мовчання лишились віки.
Все б віддала сьогодні одразу
За гарячий Твій дотик руки.
Ображайся на мене, як хочеш
І презирством убий мене.
Все одно я люблю Твої очі
І волосся Твоє сумне.
1995
Теорема
Теорема,
що потребує практичного доведення
Кохання зі мною завжди:
Позаду, спереду, навкруг.
Кохання у мені кипить,
Бажання виносить на люд.
Наді мною кохання снує,
Піді мною жару додає.
Кохання нарешті іде,
Кохаю й кохана я є.
1995
Прости, за все прости,
Що Тобою від мене почуте.
Я не можу одна плисти
У річці кохання отрути.
А може це не ріка?
Може це тільки струмок,
Що жебонить у віках,
Питаючи долі в квіток.
Так, я одна, вибиваючись з сил,
Шукаю дорогу до раю.
Поміж думок чарівних
Кожної ночі блукаю.
07.02.1995
Зима. Сніги. А серед них –
Кохання наше вже вмирає,
Хоча й про це ніхто не знає,
Та дійсність все перемагає.
Чи знаєш Ти, як мені важко?
Розлука довга. Назавжди.
А знову хочеться Твоєї ласки,
Та вже не суджено мені.
10.02.1995
Віднині я буду бачити Тебе у снах.
Ти будеш моїм ворогом і другом.
Дарма, пройде щасливий час,
Я все забуду і повернусь додому.
Ми не побачимось, можливо,
У місті важко нам знайтись.
Та зустріч ця мені важлива:
Ми поговорим, як колись.
10.02.1995
В житті доріг ми маємо багато.
Є й ті, які і бачимо не раз.
Та вдруге хочемо побуть на святі,
Хоч нам не суджено. А жаль...
Отак і я. Тиняюсь по стежках у лісі,
Шукаю сонця і води.
Та сонце десь високо в вітті,
Води ж немає й не знайти.
А мріється скупнутись у річці,
Погріть на сонці тіло все,
Коли ж вже буде моє літо
З водою, сонцем й без сльози?
13.02.1995
Пригадую собі той день і час,
Коли жорстока доля звела нас.
Всесильна нитка Аріадни
З’єднала серця двох звірят.
Ми б’ємось і кусаємось до крові,
Щоб знищити тенета болю,
Але міцні шнури навколо нас,
Нам неможливо розірвать каркас.
14.02.1995
Паралелі життя, паралельні дороги
Йшли у вічність й не знали страждань.
Та на шляху нас завжди тривоги
І безліч гарних й дивних сподівань.
Ти прийшов у мій світ зненацька,
Я й не думала, що все буде так –
Легко й просто. А я закохалась
У чарівний політ наболілих думок.
Одна з паралелей звернула угору
І не мені вернуть її назад.
Я хочу чути й відчувати знову
Твій голос легкий й ніжний аромат.
14.02.1995
Ніби все було лише вчора:
Я бачила Тебе і чула голос Твій.
Ти нині – снує самотність вколо
І суджено мені лишитися самій.
Так, я сама! Сама! Нікому не потрібна.
Тобі чи іншим – я лише для розради.
А думок купа. Немає на то ради.
Чому до мене не прийде ласкавість Лади?
Чому не прийде? Не обніме ніжно:
Не скаже: „Хочеш? – на – візьми!” О ні!
Не варто про таке і мріять,
Напевно треба все забуть мені.
Але не зможу я скоритись долі,
І рвуся з усіх сил до волі.
Невже не можу бути я щаслива
Хоч на єдину мить? О станься, диво!
27.02.1995
Хай все залишиться як було,
Хай буде все, як воно є.
Лиш опівночі я пробуджусь
Й згадаю все, що дороге.
Що ще лишив жорстокий час?
Ці спогади чудові лиш про нас:
Як серед гір високих ми
Знайшли однакові думки.
І ніби все прекрасне й чарівне
В єдину мить осяяло мене.
Але не встигло долетіть до Тебе –
Ти був суворішим від Феба.
Як жаль, що сталось саме так,
Що саме Ти отой юнак,
Який спіймав у сіть міцну
Всю душу мрійливу мою.
І мучусь через це лиш я,
Душа вже стала не своя.
Лиш проситься до Тебе враз,
Проте не має вже образ.
03.03.1995
Обійми мене сильніш,
Утопи в поцілунку жагучім,
Я благаю Тебе, утіш
У стражданні моїм неминучім.
Я так хочу відчути любов.
Це моє нездійсненне бажання,
Щоб навіяти знову і знов
Нереальні думки про кохання.
Ти для мене будеш як бог,
Що зуміє розвіять страждання.
О, для чого пізнала Тебе?!
Щоб відчути нестачу кохання?
19.03.1995
Весна прийшла до мене із дощем,
Із смутком, схованим в тумані.
І серце моє залилося плачем,
Хоч сльози лиш у мене для обману.
Та обдурить себе не вміла я,
Забула, що земна я.
Отак пішла я навмання
По схилах гір й тепер блукаю.
Шукаю в хащах забуття,
Щоб дихати вільніше стало,
Проте його нема й нема,
Цікаво, чи ще знайду?
19.03.1995
Прощай Сашко,
Прощай Денис,
Прощай незана втіхо.
У моїм серці сльози сплять тепер
А хочеться чомусь і сміху.
Не варто бігти за минувшим,
Бо долю не об’їдеш.
Думки не рояться, поснувши.
Чекають. Чи покличу.
Ні, не треба їх,
Що було, те минуло.
У даль піду без споминів про них,
Усе, що було, я уже збула.
Дорога буде нелегка,
Не скропить шлях кохання.
Воно для мене – втіха неземна,
Й не хочу знов страждання.
Наступний крок у небуття
Для здійснення бажання...
Я не забула, хто є я
Й не вірю у кохання.
19.03.1995
Цей вірш для Тебе, юна леді,
Щоб трішки скрасить смуток Твій,
Щоб посміхнулись ті уста рожеві
І Ти б умліла від чудових мрій.
Не сумуй! Завжди гірше комусь є від Тебе.
І зумій подолати бар’єр:
Чи побути актором на сцені,
Чи скоритись і сісти в партер.
Що порадить Тобі – я не знаю,
Слово серця Твій вибір в житті.
Думай добре, не мов: „Я караюсь,
Що послухалась болю в душі.”
20.03.1995
Ти для мене, як сонце для цвіту,
Як холодна вода для землі,
Я ж для Тебе – лиш купа лахміття,
Що шкодуєш покинуть в імлі.
Прихилилась до Тебе, мов квітка,
Та відчула я холод в Тобі.
Не викидуй мене, потримай ще,
Може знайду я вихід в житті.
Хоч кудись би зайти. Навіть в смерті
Є прекрасний момент забуття,
Але хочу ще жити, не вмерти ж
Й побоятись пізнати буття.
Потримай ще хоч трішки при собі,
Підігрій теплотою душі.
Я для Тебе – залишуся хобі
Ти ж для мене – зірка в житті.
20.03.1995
Скільки років спокійно жила,
Поки доля мене не звела
З гордим парубком з сіттю в руках.
Нею він і обплутав мій шлях.
В нас з ним були й щасливії миті,
Але скоро летіли ті дні.
Я одна вже, самотня у світі.
Чи згадаєш мене ще? Чи ні?
Ну а мріялось зовсім про інше.
Може й було б, та доля така;
Не дозволить пожити у тиші
І кидає мене по горбках.
Поки – вони ще маленькі,
Але далі... – не знаю й сама...
Чом пройшло все, скажи, мій миленький?
Й повернися до мене. Прошу Тебе я.
Ти ж один. І Тобі одиноко.
І невже я не снюся ніколи Тобі?
Пригадай, адже в нас були ночі,
Коли добре було і Тобі і мені.
21.03.1995
У Дон Жуана формула одна:
Побавитись і кинути, „Пробач, прощай!”
В останнє ніжно пригорнути,
А потім все, бай-бай.
Не сподівалась я, що станеш ним і Ти.
Піймав у сіті Месаліну?
Невже Ти гордий тим? Скажи!
Почути хочу я доктрину.
А думав Ти про почуття?
Ні, не своє. Чуже. Ти думав?
Чи буде шок на все життя
У жертви? А?! Подумав?
Цю рану довго не загоять
Й забуте вже кохання для душі.
Ось це і наслідків відгомін,
У спадщину лишив Ти лиш жалі...
А мріялось про долю, ще й щасливу.
Шкода, не вдалася вона мені.
І винне в тому Твоє личко миле.
„На що купилася?! – питаю я себе.
21.03.1995
Цей вірш для Тебе, юна леді,
Шістнадцять років вже Тобі.
Чого ще хочеш Ти від себе –
Усе старайся досягти.
Іди направо і наліво,
Та не вертайся Ти назад,
Бо все, що було, те поснуло,
Гукає Доля: „Рвись вперед!”
Вона накреслила дороги
І Ти повинна їх минуть.
Нехай же щастя на порозі
Тебе зустріне й веде у путь.
27.03.1995
Було колись: любились ми з Тобою,
Та не зуміла щастя вберегти.
Ходив в той час хто-будь зі мною,
Хоча всі мрії віддала Тобі.
Я була впевнена, що Ти пробачиш
Всі вибрики й веселощі мої,
Проте одного я не врахувала, бачиш
Не знала я, що горді Ви такі.
Ось так полетіло усе додолу.
Я прагнула чогось, а Ти все відкидав.
І вечорами сиділа я не раз сумною,
Але про це ніхто тоді не знав.
Лежала я і мріяла про щастя,
Яке спіткає незабаром нас.
Але я так глибоко помилялась,
Що рану мою лиш загоїть час.
27.03.1995
Навколо ніч.
Твоя рука торкнулася до моїх пліч,
Я ж прагну зазирнуть до віч
Та вколо - ніч...
У мене перейняло дух.
Твої слова крадуться моїх вух,
Вони такі сприйнятливі на слух,
Що знову перейняло дух...
А на устах
Я відчуваю солодкавий смак. Ах...
Тремтить як змерзлий птах
Твій поцілунок на моїх устах...
13.05.1995
Стоїш - і дивишся на мене,
Сидиш - і дивишся на мене,
Лежиш - знов дивишся на мене.
На гарнеє маля, чудове і веселе.
Я кину погляд мимо Твоїх віч
І знову зазирну в минулу ніч,
Де вогник проказав нам клич
На ніжну романтичну Січ.
З Тобою буду битись без упину,
Поки не зляже хтось у домовину
(Коханням зветься). Й кожну днину
Я буду стримувати мрій лавину.
Стоїш - і дивишся на мене,
Сидиш - і дивишся на мене,
Лежиш - знов дивишся на мене...
14.05.1995
Словами ранила себе,
Любові прагнула й Тебе.
Ажурні плетива кохання
Влила у чашу на світанні...
Колись це було почуття -
Окреслила із власного життя.
27.05.1995
_Сумує в віконці захмарене небо,
_Вітер колише сивенький туман.
_Я вже існую тепер без надії,
_Ти для мене зостався плодом оман.
"_Оксанка!" - промовив увечері стиха,
_Слова долітали, немов із глибин.
_Любов підкралась і піднесла ківш лиха.
_Аж потім дізналась, що Ти не один.
_Вулиці Львова розділили мій біль...
01.06.1995
_Облудливо місяць мені засвітив,
_Криючи зіроньку в темному небі.
_Самотня була, він її веселив,
_А потім - покинув, лишив в безнадії.
_Нічка тепер - це миттєвість оман,
_Ажурне плетіння загоєних ран.
16.06.1995
Небесна Казка
Жила у небі Зіронька мала,
За вдачею була весела й пустотлива,
Але ніхто не знав, що Зіронька ота
В душі хотіла принца олеліять.
Із сестрами у небі бавилась вона,
Крутилась, падала і знову підіймалась.
Не усвідомила іще реального життя
Й не думала про те, і не каралась.
Зіроньку Грайливу Місяць запримітив,
Як пустувала й бавилась у терені його.
Він обдививсь, подумав і вже собі намітив,
Що Зіронька в обіймах буде лиш його.
А та собі, маленька, все далі пустувала
І Місяця ясного Мрійливим назвала,
Не знала ще дитина усього досконало,
Що погляд той мрійливий - лиш тінь від іншого.
... Не раз удвох вже бавились на чорнім небі скрізь,
не раз удвох і падали зо сміху аж до сліз.
Отак обоє путались по стежках в небесах,
та скоро все минулося, настав вже щастю крах.
Не видно в небі Зіроньки - нездужає мала,
Поблід Мрійливий Місяць наш - не сяє, як бува.
Закінчилось розлукою кохання в небесах,
Й ніхто не прочитає про нього у книжках.
17.06.1995
_Святослав - наймення князя,
"_Я іду на Ви!" - його девіз.
_Нема у світі більш зарази,
_Як утопитись в морі сліз.
18.06.1995
_Собі б дозволила кохать,
_Якщо б чортяка покохав.
_Не хочу більше я страждать.
_Я вб'ю Тебе. Щоб Ти це знав.
22.06.1995
Сонет
_Солодкий дощ вже накрапав,
_В імлі побачила кохання,
_Яке блукало поміж нас;
_Тебе й мене збудило зрання.
_Омана, спіймана у руки,
_Сказала стиха щось до вух.
_Любов приносить стільки муки,
_А я ще створюю навколо рух.
_Від ночі до ранку омріюю день,
_Коли ми у мандри підемо
_Одні, тримаючись разом, укупі,
_Захоплено дивлячись в вічі собі,
_Ажурно сплітаючи погляди ніжні
_Кохання й життя, майбуття і довіри.
24.06.1995
Дівчинка
Чекала на зустріч вже цілих три дні,
Омріяла казку фантазій.
І було так легко на серці мені,
Коли відчинив Ти хатину оказій.
Здавалась спочатку геройкою я,
Проте, все це чистая правда,
Не знаю, що сталось, але не змогла
Віддатись Тобі. Я злякалась.
А тепер вже клену ту хвилину страху,
Ба, це напевно, година.
Щось тримало мене, не пускало у гру.
Ти ж подумав, що я ще дитина.
15.07.1995
Страх
Миттєвість оман і раптовість бажань -
Осмислити б цю загадковість.
Я знову вернулась з країни кохань
Вчинивши немислиму пакість.
Хотіла кохання і марила ним,
Зробила сама перші кроки,
А потім злякалась, сховалась у дим
Думок про минувши п'ять років.
Чи Ти зрозумієш? Чи вдаш, що це так?
Проте я за все вибачаюсь.
Я думала вийде у нас щось. Однак
Глибоко в душі помилялась.
15.07.1995
Ниточки Життя
Для мене життя - це красива фігня,
Це польоти думок на світанні.
Увірвалась у нього сама не своя
І по стежках облуди дотепер ще блукаю.
Я не вірю у дійсність, у реальність подій.
А живу за годинником неба.
Хтось сказав щось погане? -
Ну і що? Ти - радій. Все це зникне, якщо буде треба.
Образи у серці не вмію тримать
Й нікому я зла не бажаю.
Лише хочу Тебе я хоч трохи кохать.
Й можливо, сказати: "Кохаю".
15.07.1995
Сльозинка впала
В вічність небуття.
Я сприймала
Тортури від життя.
Омріяла
Словами мрію днів,
Леліяла
Акорди музи снів.
Віддала все Тобі.
20.09.1995
Таїна життя,
Загадка душі,
Нерозуміння світу.
Втрачено любов,
Зникли почуття,
А я ще хочу жити!
27.09.1995
Кохання, мука, почуття,
Охота щастя і життя
Зрівняло душу з тілом геть,
Але на розум - впливу ледь.
Купила мить листом розпуки
Наклала ним на Тебе руки,
А сприйняв Ти як почуття
Тіннєвий смуток каяття.
Важливим митом за кордон
Існує казка й хліб з вином.
Йорданську сутність небуття
Слізьми украла у життя.
Можливо, щастя і бажання
Акордом влилось у кохання...
Кохання, муки почуття...
27.09.1995
На Твоїх устах нестримне бажання,
В очах засіяла іскринка благання
Відчути миттєвість палкого кохання,
Проте я не можу. Не маю вже права.
Здійснити всі мрії не можна одразу,
(Обіцянка моя не з чийогось наказу),
Любов збережу, не пригрію відразу,
Бо я не Твоя. Чиясь вже кохана.
27.03.1997
Солодко спалось в обіймаз удвох,
Але ти не зразу поринув у сон.
Шукаючи мрію - не мав вороття,
Кохаючи мрію - забув про життя.
Окрилено прагнув здійснити....
08.08.2003
